День з ТрО очима "Телеграфу": як бізнесменів, вчителів та музикантів готують давати відсіч окупантам (репортаж)

Читать на русском
Автор
4515
Комбриг  Ковальський: "В ТрО майже кожен — герой" Новина оновлена 10 листопада 2022, 08:16
Комбриг Ковальський: "В ТрО майже кожен — герой". Фото Ян Доброносов, "Телеграф"

Сили тероборони з перших днів повномасштабного вторгнення стали на захист України

Сили територіальної оборони від початку повномасштабного вторгнення відіграють одну з ключових ролей у російсько-українській війні. До лав Сил ТрО з 24 лютого записались десятки тисяч добровольців: люди з бізнесу, айтівці, вчителі, колишні політики, зірки, музиканти — всі ті, хто захотів дати відсіч агресору. Бійці Сил ТрО часто йдуть в бій одними з перших. Ще у лютому вони разом з ЗСУ, ГУР та "Азовом" брали активну участь в обороні та звільненні Київщини.

Нещодавно про свою участь у ТрО написав навіть племінник 35-го президента США Джона Кеннеді.

"Телеграф" провів день з бійцями тероборони, поспілкувався з командиром 241-ї бригади та на власні очі побачив, як вони готуються давати відсіч ворогу.

"Наші хлопці брали участь в запеклих боях біля села Мощун, коли противник хотів форсувати річку Ірпінь"

З травня український парламент ухвалив закон про внесення змін до Закону України "Про основи національного спротиву" щодо надання можливості територіальній обороні виконувати завдання в районах ведення бойових дій поза межами їхніх місць формування. Зараз Територіальна оборона стала повноцінними бойовими одиницями, ще одним видом військ ЗСУ.

"Якби питали, хто ці люди, які в спортивних костюмах та кросівках пішли захищати Україну, то я б одразу сказав — це ТрО. Але ці, здавалося б, непідготовлені люди, вже з квітня виконували завдання на дуже серйозних напрямках: навколо Бахмута, Сєвєродонецька, Лисичанська, Харкова, в районі Херсона та Миколаєва. Там бійці отримували бойовий досвід", — так з посмішкою починає свою розповідь командир 241-ї окремої бригади ТрО з позивним Ковальський.

Перш за все ми приїхали спілкуватись з комбригом в одне з місць дислокації ТрО.

Командир 241-ї окремої бригади ТрО з позивним Ковальський та журналіст "Телеграфу" Юлія Забєліна

"24 лютого я був на іншій посаді, 131-й окремий батальйон ТрО. Ми отримали задачу висунутись в район Гостомеля на посилення наших десантників, але на підході потрапили в засідку. Завдання стояло штурмувати Гостомельський аеропорт, при тому, що 90% людей у нас ніколи не тримали в руках зброї. Але ці люди були готові заплатити найвищу ціну, відбиваючи атаку ворога. З боку ж росіян там були елітні підрозділи спеціального призначення, бригади ГРУ. Ми ж взаємодіяли з бучанською та ірпінською ТрО, 72-ю окремою механізованою славетною бригадою ім. Чорних Запорожців. Саме вона була "головною скрипкою" там. Також з Нацгвардією, ГУР, військовою частиною 3027, з 207-м стрілецьким батальйоном, з 243-м, а наші хлопці допомагали чим могли, особливо в запеклих боях біля села Мощун, коли противник хотів форсувати річку Ірпінь", — згадує Ковальський.

За словами комбрига, незадовго до вторгнення він вже розумів, що ситуація буде складатись, як під час нараду на Фінляндію та Польщу, і що Київ буде атакований.

"Якби ми їх не зупинили біля Києва, то вони пішли б "відвойовувати" свої імперські інтереси і в Румунію, і в Польщу, і в країни Балтії. Але українці пішли воювати в ЗСУ і до нас в ТрО, щоб захистити державу. Багато хто взагалі не мав досвіду: хтось працював продавцем, хтось юристом, хтось викладачем. Але всі об’єднались заради України", — продовжує комбриг.

Комбриг Ковальський ділиться деякими нюансами роботи

Він розповідає, що тоді, ще у складі 112-ї бригади, його бійці брали участь в обороні Києва, звільняли Бучу та Ірпінь і виконували інші задачі на Північному напрямі, одному з найбільш "гарячих" навесні.

Комбриг розповідає, що зараз практично половина батальйонів бригади з честю виконує свої бойові завдання на Харківщині, на півночі України, в Херсонській та Миколаївській областях.

Про те, що відбувається в армії, завжди цікаво слухати

"Поранені бійці рвуться якнайшвидше повернутись на фронт"

З особливим захопленням Ковальский говорить про героїв, які захищали та захищають Україну на найнебезпечніших напрямах. Враження, що він хоче згадати всіх сміливців, але, на жаль, для цього не вистачить навіть декількох текстів.

"Люди, які й поруч не стояли з військовою службою, виживали в неймовірних умовах: командир з позивним "Музей" та його рота знаходились в повному оточенні дві доби у Сєвєродонецьку. Без їжі та води вони тричі зупиняли переважаючі силами бронеколони рашистів, при тому, що протитанкових засобів мали небагато. Наші хлопці звиклі до всього, вже можуть жити та воювати навіть з-під землі. Поранені, часто порвані на шмаття, вони виживають, тримаються і якнайшвидше рвуться встати з візків та госпітальних койок та повернутись на фронт. І таких в ТрО тисячі. Майже кожен — герой", — каже комбриг.

Головна ціль всіх українських воїнів - на мішенях для тренувань

За його словами ще від початку вторгнення головна тактика ворога — це залякати українців, і для цього він не гребує жодними звірствами. "Вони взагалі жорстокі: стріляли навіть собак. Декому перерізали горло. За хвости підвішували котів. Вони хотіли нас залякати, та не розуміли нашої козацької природи. Вони ще за Петра I почали викорінювати її, але не змогли тоді – не зможуть і зараз".

Після розмови з комбригом їдемо до іншого місця дислокації бійців бригади, до окремої роти спецпризначення "Чорний ворон".

Ротному "Бліцу" є чим пишатися: "Напрямків роботи в нас дуже багато: від ведення розвідки на Харківщині, організації школи бойового управління дронами, до розробки нового обладнання та способів психологічного тестування для військовослужбовців перед відправленнями їх на передову".

Перше, що бачимо, коли потрапляємо у будівлю, — це невеликий меморіал зі світлиною та персональними речами загиблого героя. Це командир взводу роти Андрій Литовченко. До вторгнення він жив та працював у Франції, але в лютому повернувся захищати Батьківщину. Коли очолювана ним розвідгрупа потрапила у ворожу засідку, Андрій віддав своє життя, щоби врятувати побратимів.

У військових завжди багато роботи, і паперової - в тому числі

Ми прямуємо до приміщення, де відбувається тестування нових технологій для реабілітації.

"Одне з наших напрямів — це телереабілітація, боєць може знаходитись де завгодно, весь процес організований онлайн. Зараз, наприклад, ми займаємось з пацієнтами в опіковому відділенні, — розповідає співробітниця Інституту кібернетики Тетяна Семикопна. — Участь у військових діях — це найбільший критичний стрес. Не кожен організм може з ним впоратись. Ми створили невеличкі портативні прилади, як оцінюють дані електрокардіограм за функціональними шкалами, що дозволяє оцінити фізіологічний стан та психологічний статус".

Інститут кібернетики співпрацює з окремою ротою спецпризначення у цьому проєкті.

У бійців ТРо чимало всілякої техніки

Ще один розроблений апарат — психолот. Він допомагає тестувати орієнтування на місцевості, пам’ять, схильність до ризику тощо. Невеличке дослідження доводиться пройти й журналісту "Телеграфу". Після того, як пальці три хвилини знаходились на маленькому пристрої, на екран виводиться результат кардіограми та висновок щодо психологічного типажу.

"Ми працюємо ще з одним портативним пристроєм, який дозволяє збирати та аналізувати дані в режимі онлайн. Аналізуються 140 параметрів серцевої діяльності. Так ми можемо бачити, чи поранений боєць, чи живий, наскільки він може витримувати навантаження. Це дозволяє також проводити відбір бійців на завдання", — розповідає боєць з позивним "Декстер". За його словами, це тільки частина проєкту форми нового покоління.

Тут тестують портативні пристрої, які дозволяють оцінити стан бійця

"Зараз особливий акцент на розробці передової системи автоматичних турнікетів. При інтенсивних бойових діях солдат може не помітити кульове чи осколкове поранення або знепритомніти. Зараз в нас йдуть випробування форми з такими вбудованими автоматичними турнікетами", — продовжує він.

Дізнатися про новенькі розробки ніколи не буває нудно

Після цього нас ведуть до приміщення, де працює школа пілотів бойових дронів. Нещодавно міністр цифрової трансформації Михайло Федоров передав бійцям роти, які займаються цим напрямом, дрони Mavic3. Хоча здебільшого бійці все купують власним коштом, навіть витягуючи кошти зі свого бізнесу.

"Тут ми працюємо на симуляторах, працюємо з дешифруванням. Всіх навчають сертифіковані тренери, ми підписали меморандум з Global Drones Academy, в нас є повна імітація бойової діяльності, ми практикуємо ближню і дальню розвідку, застосування системи скиду боєприпасів на противника та відпрацювання коректування вогню артилерії по його позиціях. Наші учні вже на передовій успішно складають свої "іспити". Показують, як наводять вогневі удари, вивозять трофейну техніку противника: КамАЗи, танки, "Урагани". Рекорд був — сім танків за один день", — розповідають головні по дронах: бійці з позивними "Динамо", "Дрон" та "Айтішник".

Бійці навчаються на симуляторах, а "іспити" складають на передовій

За словами "Бліца", вони працюють наразі по трьох напрямах: Чорнобиль, Харківщина та Миколаїв.

Крім того, ТрО — одні з тих сил, на кого зараз також покладена боротьба з іранськими дронами, які тероризують Україну останні тижні.

Працює у бригаді також потужна служба розвідки. Кабінет більш схожий на одне з приміщень штаб-квартири НАТО, з великими моніторами і купою людей, аніж на робоче приміщення роти.

"Ми оброблюємо велику кількість інформації та потім використовуємо її, щоб вона була максимально корисна для передової й для вищих ланок командування. З джерел інформації в нас, в основному, космічна розвідка, аеророзвідка та дані від людей, які знаходяться на передовій. Ми готуємо інформацію для хлопців, щоб вони знали, що їх чекає. Є більш стратегічні завдання, звіти по яких ми готуємо для командування. А загалом, ми — універсальні солдати інформаційного фронту. Якщо треба, то ми допомагаємо планувати операції. В ТрО багато не тільки людей з народу, але й офіцерів запасу", — розповідає один з аналітиків.

Кабінет служби розвідки бригади ТрО більш схожий на одне з приміщень штаб-квартири НАТО

Довго і багато знімати та питати у розвідки не можна, тому кидаємо оком ще раз на великий монітор та йдемо далі. Кожного дня бійці Сил ТрО проходять різне навчання, нас запрошують до тренування зі зброєю. Тут і NLAW, і РПГ, і СПГ. Кожна бригада має змогу навчатись та вдосконалювати свої навички відбивати атаки ворога.

Троє з учасників гурту "АНТИТІЛА" ще до початку вторгнення записались в ТрО

Наостанок також спілкуємось з гуртом "АНТИТІЛА". Троє з учасників групи ще до початку вторгнення записались в тероборону: лідер гурту Тарас Тополя, музиканти Сергій Вусик, Дмитро Жолудь. Спочатку брали участь у бойових діях на Київщині, потім на Харківщині.

"Ми ще до вторгнення закликали всіх стати до лав ТрО. Це було наше свідоме рішення, ми розуміли, що лише повномасштабний громадянський спротив дасть змогу вистояти. Це був наш громадянський вчинок. Ми робили й промокампанію разом з командуванням ТрО. А до того з 2014 року займались волонтерською діяльністю. Багато чого ми доставляли на передову ще тоді. І це було, зокрема, пов’язано з тактичною медициною. З того періоду ми маємо певні навички та розуміння, як працює аптечка бійця, що має робити медик. Коли ми потрапили 24 лютого в нашу "располагу" (розташування підрозділу.Ред.), отримали зброю, то найбільш логічним рішенням було поповнити медичний підрозділ. Вже під час першого бойового зіткнення нашого батальйона на третій день війни ми почали застосовувати ці навички", — розповідає Тарас Тополя.

Розмови про військову справу вельми захопливі

Сергій Вусик додає, що за посадами вони були стрільцями.

"Також займались забезпеченням всього батальйону засобами хімічного захисту. Навчили майже дві тисячі осіб користуватись їми та забезпечили їх костюмами хімічного захисту. Бо ми мали певну інформацію щодо можливого застосування заборонених речовин. Працювали "на нулі" на Харківщині. Там ми евакуйовували поранених з поля бою, організовували прикриття під час евакуацій. Несли службу ми не разом. Тарас і Дмитро були в одному екіпажі, я був з іншою групою. Ми перетинались раз на добу на декілька хвилин, передаючи позиції", — розповідає він.

Підрозділи ТрО, розповідає Тополя, це дуже ефективна бойова одиниця, але ця ефективність забезпечується співпрацею з регулярними частинами ЗСУ:

"Якби у підрозділах ТрО була своя артилерія, свої танки, важке озброєння, то ми були ще ефективнішими. І державі потрібно рухатись в цьому напрямку".

Військові одночасно можуть вирішувати кілька задач

Наразі музиканти займаються волонтерською діяльністю, збирають кошти для родин загиблих у батальйоні та наближають перемогу.

"Для нас це (Перемога.Ред.) — звільнення всіх окупованих територій та Криму. І щоб росія після цього виплачувала репарації та відшкодувала всі збитки, які вона нанесла. Визнання того, що вони накоїли, та зміна режиму в росії", — вважає Сергій.

"Коли Україна відновить цілісність в межах 1991 року, російський режим посиплеться. І росія вже не буде тим політичним суб’єктом, як зараз, і запуск процесу, коли почнуть від росії відділятись поневолені малі народи, – це буде сигналом перемоги. Але до того ще ми маємо провести парад і відсвяткувати це. Це буде номінальна перемога. А повна — припинення існування росії та режиму Кремля", — каже Тарас Тополя.

Ми прощаємось з хлопцями, хтось їде до казарм, а ми — оброблювати отриману інформацію.