Якщо на Близькому Сході путіну ніяких великих успіхів не світить, то Латинську Америку Україна провалила
Росія активізувалася на Близькому Сході (у вівторок, 20 липня, відбувся візит російського кривавого диктатора володимира путіна у Іран – другий закордонний візит за час повномасштабного вторгнення росії в Україну), на Азіатському та латиноамериканському напрямках. До того ж, путін критикує ідею домінування "золотого мільярда" та заявляє про нову епоху.
У той же час, президенту Україні Володимиру Зеленському відмовили у виступі на Меркосур (південноамериканський торговий блок Аргентини, Бразилії, Уругваю, Парагваю та Венесуели).
Експерти розповіли "Телеграфу", що відбувається, чи українська дипломатія, західна дипломатія дійсно втрачають ініціативу на зазначених напрямках, та як можна переламати ситуацію
Рух рф зараз у бік третіх країн – вимушений
Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос зазначає, що дещо проросійська поведінка деяких країн Близького Сходу, Південної Америки, Азії – в значній мірі перегукується з тим, що вони робили в часи Радянського Союзу.
"Тоді значна частина країн, що розвиваються, також намагалися всидіти на двох стільцях. І путін грає на їх амбіціях, страхах, травмах. На історичній пам'яті про ситуацію Холодної війни, коли можна було доволі непогано отримувати ресурси і з однієї сторони, з іншої. Торгуватися за підтримку США чи СРСР", – нагадує Ігор Семиволос.
За його словами, росія зараз кинула виклик Заходу. І країни, які так чи інакше її в цьому підтримують, вважають, що можуть з цього щось мати.
"Це тішить їх самолюбство, дає можливість купувати дешеві ресурси, якось збільшити свою вагу (принаймні у власних очах), – пояснює експерт. – Зрозуміло, що рух рф зараз у бік третіх країн – вимушений. Безвихідь. Але вони грають на цих струнах. І третій світ буде поводити себе саме так, поки росія не програє. А як тільки рф програє (а це – питання часу), всі ці промосковські закиди, віляння хвостом, закінчиться дуже швидко. Нагадаю, що арабські країни свого часу вітали Гітлера. Громадська думка, політичні еліти. Але після того, як Гітлер програв, всі ці "громадські діячі" заткнули собі язика в дупу. І на тому все заспокоїлось. Так що нам треба виграти війну у руських – це єдиний спосіб переламати ситуацію. Решта не має значення".
Гра на Близькому Сході
Ексдипломат, політичний експерт, заступник командира роти добровольчого формування Бориспільської місцевої територіальної громади №1 Вадим Трюхан акцентує, що боротьба за так званий третій світ точиться між Заходом і Росією (раніше СРСР) багато десятиріч. Відповідно, зазначає він, не має нічого дивного в тому, що президент росії путін знову пробує нанести "удар" в цьому напрямку.
Водночас говорити про те, що Захід втрачає Латинську Америку, чи, тим більше Близький Схід, не можна, вважає експерт.
"Президент Байден нещодавно здійснив доволі успішний візит на Близький Схід. Фактично, він, образно кажучи, "наступив на горло власній пісні" – і перезапустив відносини з Саудівською Аравією, – пояснює Вадим Трюхан. – Незважаючи на критику всередині США, зокрема стосовно особистої зустрічі зі спадкоємним принцом Саудівської Аравії Мухаммедом ібн Салманом, американському лідеру вдалося заручитися підтримкою позиції Заходу щодо нацистської росії від одного з ключових союзників на Близькому Сході".
Водночас, продовжує ексдипломат, візит російського президента в Іран був далеко не безхмарним.
"Туреччина та Іран є конкурентами росії на ринку енергоносіїв і в багатьох інших сферах, а не її безумовними союзниками. Якихось практичних результатів від переговорів путіна з Ердоганом і керівництвом Ірану немає, – зазначає Вадим Трюхан. – Навіть гучна тема щодо іранських безпілотників, які буцімто збирається продати росіянам Тегеран, була спущена на гальмах. Адже Іран прекрасно розуміє, які наслідки можуть бути для нього у разі постачання зброї росії".
Україна фактично провалила латиноамериканський напрямок
З Латинською Америкою, продовжує ексдипломат, ситуація дещо інша. росія, за його словами, щільно працює з ключовими гравцями з цього регіону.
Бразилія, нагадує Вадим Трюхан, це держава-учасник БРІКС (Бразилія, росія, Індія, Китайська Народна Республіка — КНР, Південна Африка – ПАР), групи найбільших за площею та населенням країн, що розвиваються.
"Товарообіг росії з Бразилією вимірюється мільярдами. Лише мінеральних добрив з росії бразильські аграрії закуповують на суми в понад 3 млрд дол. щороку. Бразилія реалізує з росіянами космічну програму, а також співпрацює у військово-технічній сфері, – підкреслює експерт. – Натомість україно-бразильський товарообіг в 20 разів менший. Космічна програма з Україною була згорнута за ініціативою бразильської сторони ще у 2015 році. А спроби реалізації проєктів у військово-технічній сфері фактично завершилися нічим. У тому числі залишилися не реалізованими ініціативи президента Зеленського, озвучені під час його зустрічі з президентом Болсонару у жовтні минулого року в Японії, щодо закупівлі бразильських військових та військово-транспортних літаків".
Крім того, продовжує Вадим Трюхан, слід врахувати й те, яка динаміка двосторонніх відносин між Україною та Бразилією. А також – як працює дипломатія.
"Україна фактично провалила цю складову, – вважає експерт. – З жовтня минулого року позиція посла України в Бразилії залишається вакантною, а сам склад Посольства абсолютно не достатній за своєю чисельністю та якістю для того, щоб ефективно працювати з такою великою і впливовою державою. Натомість, росіяни працюють на повну потужність, маючи величезне Посольство і декілька сотень дипломатів та різних "спеціалістів" під прикриттям дипломатичного статусу в цій державі".
В Уругваї і Парагваї Посольств України взагалі досі немає, нагадує Вадим Трюхан. А Посольство України в Аргентині, в якому теж немає посла з 2019 році, а тимчасово повірені змінюються кожен рік, навряд чи може ефективно "покривати" аж три ці немаленькі держави.
"Враховуючи це, відмова МЕРКОСУРу президенту Зеленському в онлайновому зверненні не повинна розглядатися, як сенсація, – пояснює ексдипломат. – Вона є радше останнім дзвіночком для української дипломатії. Не можна досягти якихось позитивних результатів у двосторонніх відносинах з тією чи іншою державою, фактично ігноруючи її роками. І не важливо, яка саме держава виступила проти спілкування з президентом Зеленським. Важливо те, що ця ініціатива виявилася абсолютно не пропрацьованою, до її висунення. І той факт, що про відмову стало відомо широкому загалу, наніс певної шкоди репутації України як держави. Президент Зеленський мав би негайно зробити висновки з цієї ситуації і поставити Міністерству закордонних справ чіткі завдання щодо значного посилення дипломатичної присутності в усіх державах МЕРКОСУР. В першу чергу – оперативно вирішити питання призначення нових послів в Аргентині та Бразилії. На часі також вирішення питання відкриття українських Посольств в Уругваї та Парагваї".