Схиляли до суїциду: "Тайра" відверто розповіла про жахіття у російському полоні

Читать на русском
Автор
2029
Юлія Паєвська не вірила, що повернеться додому Новина оновлена 22 листопада 2022, 09:25
Юлія Паєвська не вірила, що повернеться додому

Ставлення росіян до військовополонених жахливе, зізнається жінка.

Три місяці полону, постійні психологічні знущання та існування під тиском — так для відомого українського парамедика Юлії Паєвської "Тайри" пройшла більша частина російсько-української війни. Зараз вона чесно зізнається, що не сподівалася на звільнення і тим більше — на повернення додому через обмін військовополоненими. Тим більше, що окупанти всіляко натякали: шансів вижити мало.

Про це у "Тайри" вдалося дізнатися журналістам видання DW. Під час інтерв’ю Паєвська відверто описувала жахи, через яке доводиться проходити українським військовим у разі затримання російськими загарбниками.

Наприклад, ту саму "Тайру" регулярно схиляли до суїциду. Жінка зізнається, що їй постійно повторювали — "жити не будеш", тож найкращим варіантом начебто могло стати саме самогубство.

"Звичайно, для них це було б дуже зручно, але я не дала їм такого шансу", — стверджує Юлія Паєвська.

Загалом умови, в яких її утримували (останнім часом – на території Донецького СІЗО), можна охарактеризувати як жахливі. "Тайра" ділила камеру з 22 іншими полоненими військовослужбовцями-жінками. Розмір кімнати мінімальний на таку кількість людей — всього три на шість метрів. Спальних місць ще менше — лише десять ліжок.

"Годують більш-менш, померти від голоду не вийде. Але в останній тиждень нам навіть мила не дали, — згадує парамедик. — За весь час у мене не було не те що якихось комфортних для жінки речей, у мене нічого не було".

Як говорить "Тайра", їй видали один комплект білизни, одні штани та кросівки. Іншого одягу було дуже мало, будь-які особисті речі відібрали відразу ж. Можливості підтримувати зв’язок із зовнішнім світом або хоча б із сім’єю не було жодного. Єдиний раз вона отримала необхідну допомогу, і то від місцевої жінки-фельдшера.

"Я не говоритиму про тортури та психологічний тиск, хоча він був страшним, поки не завершиться слідство", — пояснює Паєвська.

За її словами, найбільшим бажанням після звільнення було нарешті торкнутися вільної української землі, а також обійняти когось зі своїх хлопців. І це завдяки обміну таки сталося. Юлія Паєвська називає подію "дивом", а емоції від перших обіймів з українцями — "надзвичайним відчуттям".

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав, чому більшість росіян залишилися дуже незадоволеними обміном "Тайри" і яке відношення до цього мають "кадировці".