лукашенко слабшає: чи змусить путін Білорусь ввести війська в Україну

Президент України Володимир Зеленський у своєму вечірньому зверненні 26 червня цілий блок присвятив заклику до громадян Білорусі не дозволити втягнути себе у війну в Україні. За словами голови української держави, у кремлі за білорусів уже все вирішили й будуть примушувати до участі в бойових діях навіть сильніше, ніж це було у перші дні війни та у весняні місяці.

За даними Генштабу Міністерства оборони України, керівництво Білорусі розмістило на своїй території російську артилерію та авіацію, а також щойно відправило до Білгородської області чергову партію боєприпасів обсягом до 20 вагонів. А моніторинговий проєкт "Беларускі Гаюн" повідомив про тренувальні польоти Військово-повітряних сил РБ у суміжних з Україною областях.

Буде чи не буде наступу з білоруської території. Експерти та офіційні особи дають суперечливі прогнози.

Що говорить розвідка

Попри те, що представник Головного управління розвідки Міноборони Вадим Скібіцький в інтерв’ю "РБК-Україна" висловив сумнів, що Білорусь зможе самостійно розпочати наступ на Україну, факти того ж таки ГУР МОУ свідчать – військова активність за північним кордоном почала зростати.

Зокрема, наші розвідники вбачають ризик провокацій на інфраструктурних об’єктах та проти цивільного населення Білорусі. За їхніми даними, до міста Мозиря у Гомельській області уже прибули перевдягнені російські диверсанти та найманці російських приватних військових компаній (ПВК). Ймовірно, вони планують серію терактів у лікарнях, житлових будинках, школах та на місцевому нафтопереробному підприємстві. Мета цих дій – звинуватити у злочинах Україну і дати формальний привід білоруському узурпатору олександрові лукашенку для вторгнення. Одна з ознак цього, на думку української розвідки, початок евакуації сімей офіцерів білоруської армії з Мозиря.

Також, за свіжими даними ГУР МОУ, росія почала нарощувати військову присутність у Білорусі. Зокрема, у Гомельській області очікують на повернення підрозділів російської армії, відведених з півночі України наприкінці березня. Під виглядом підготовки до спільного патрулювання повітряного простору на аеродром Барановичі мають прибути 10 російських літаків. Окрім того, в РБ тривають мобілізаційні навчання.

Вторгнення можливе, але його ціна для лукашенка зависока

Військовий експерт Олег Жданов вважає, що вирішальними для питання втягування Білорусі у війну стануть 30 червня та 1 липня. У ці дні очікується візит до Мінська російського диктатора володимира путіна і деякі оглядачі прогнозують, що він використає його, щоби "дотиснути" лукашенка. На думку Жданова, самопроголошений лідер Білорусі може піти на вмовляння путіна, але для нього це погано скінчиться.

"Думаю, те, що він може погодитися, так, хоча, на мій погляд, для нього це буде вирок, вирок усунення його від влади", – сказав Жданов в інтерв’ю "Радіо НВ".

Проте мобілізація, на думку експерта, лише посилить антивоєнні настрої у білоруському війську, сповнивши його миролюбно налаштованими громадянами.

"Для лукашенка це може стати останнім наказом, який він віддасть або на посаді, яку він незаконно обіймає, або в цьому житті. Річ у тім, що такий наказ може спричинити соціальний вибух. У Білорусі антивоєнні настрої набирають обертів. Там народ в першу чергу не ставить – проти кого воювати, а там ставлять питання – навіщо нам взагалі війна?", – пояснив він у коментарі для 24 каналу.

Проте, Жданов не виключає, що теракти у Мозирі все ж буде скоєно.

"Я думаю, що вони (росіяни — Ред.) підуть на такий крок. При чому Мозир не випадково вибраний як ціль. Річ у тому, що росія вирішує одразу два питання: по-перше, вона створює для Білорусі казус беллі – привід для війни. А по-друге, якщо диверсія буде зроблена не тільки в житлових будинках, а й на Мозирському нафтопереробному заводі, то тоді Білорусь стає стовідсотково залежною від російської федерації у питанні постачання палива. Це ще один важіль тиску на самого лукашенка", – пояснів він.

На користь того, що Білорусь все ж спробує вступити у війну, на думку експерта, каже розгортання у Білорусі зенітно-ракетних комплексів С-300.

"Вони посилюють протиповітряну оборону Білорусі. Ми ж розуміємо, що просто так це не робили б. Скоріше за все, це буде пов'язано з майбутніми бойовими діями з боку Білорусі проти України. Це може бути втручання у війну білоруських збройних сил – до чого лукашенка змушує путін. Можливо, росія почне бойові дії малими силами. У той же Гомель повернулася російська тактична авіація, яка завдавала вогневих ударів. У Білорусі розташовані ракетні установки "Іскандер-М", які теж раніше завдавали ракетних ударів по території України. Щоб ми не могли завдати удар у відповідь або знищувати їхні літаки, розгортають додаткові засоби ППО", – заявив Жданов виданню Gazeta.ua.

Кремль продавлює лукашенка неочевидними для нього способами

Тим часом у самій Білорусі непокояться не так через ризик самого вторгнення, як через остаточну втрати суверенітету Мінська через нечітку позицію лукашенка. Той настільки завзято намагається втриматися за владу, що не бачить навіть цілком очевидних ризиків.

"Офіційний Мінськ попри всю войовничу риторику, бряцання зброєю біля кордонів офіційно намагався відповзти від російської війни в Україні, кажучи, що Білорусь – не держава-агресор, Білорусь у цьому не бере участі", – нагадує опозиційний політолог Ігар Тишкевич.

Він також наголосив, що ця позиція якийсь час тому навіть наближала Мінськ до шансів на переговори з Заходом. Зокрема щодо транзиту українського зерна з подальшим зняттям частини санкцій. Але удари по Україні з білоруської території 26 червня перекреслили ці шанси остаточно.

Таким чином позиції лукашенка вчергове сильно похитнулись, в тому числі серед його безумовних прихильників.

"Тобто, грубо кажучи, його база підтримки, керованість його системи знижується. лукашенко слабне. Реально слабне з точки зору впливу тієї ж російської федерації", – вважає Тишкевич.

Політолог також окремо звернув увагу, що нова конституція Білорусі, прийнята синхронно з початком війни в Україні, виключає воєнну агресію зі своєї території щодо будь-яких держав, основний закон також передбачає відсторонення президента за грубе або систематичне порушення конституції. Обидві норми були порушені, що посилює внутрішню напругу в РБ.

Щодо військової співпраці, яку пропонує Мінську москва, Тишкевич вбачає в цьому більшою мірою намагання кремля поставити Білорусь у якомога більшу залежність аж до зміни політичного керівництва країни, ніж пряму підготовку до вторгнення.

"Для росії немає необхідності, що Білорусь воювала, або воювати за Білорусь. Ні. Навіщо? Просто ідіотська поведінка офіційного Мінська, і він сам з бравурними піснями перемоги топає в обійми москви. Ну а далі все просто – все більш слабкі позиції піраміди влади лукашенка, вхід в економіку, тому що за все потрібно платити, а росія буде пропонувати в обмін на свої буцімто послуги поділитись економічними активами, які поки ще утримуються, прив’язка ВПК до себе, рішення тактичних задач…, ну і найголовніше – політична конструкція, створення проросійської політичної інфраструктури, яку потім можна буде використати, в тому числі для зміни вищого політичного керівництва", – прогнозує політолог.

Захід не поспішає робити прогнозів

Провідні західні політики наразі практично ніяк не коментують ризик ймовірного вторгнення Білорусі в Україну. Можливо, через велику зайнятість боротьбою з наслідками російської воєнної агресії та планування подальшої підтримки. У Німеччині щойно завершився саміт "Великої сімки", присвячений цим питанням, а пізніше цього тижня їх обговорюватимуть на рівні лідерів НАТО. З одного боку це може свідчити про те, що загрозу з боку Білорусі вважають недостатньо великою, щоби приділяти їй особливу увагу. З іншого – лукашенко має на Заході імідж непередбачуваного, а разом з тим не надто рішучого на зовнішньополітичному фронті політика.

"Існує відома думка, згідно з якою не було реальних доказів тиску москви на президента Білорусі олександра лукашенка з метою приєднання до війни, а скоріше це інструмент переговорів для білоруського президента, спрямований на покращення його зіпсованих відносин із Заходом. продемонструвавши, що може чинити опір тиску путіна", – пише австралійське видання The Conversation.

Щодо посилення напруги на українсько-білоруському кордоні, воно проводить паралель із березнем, коли світ очікував вторгнення через цей кордон ще й військ РБ. Втім, вбачає відмінності у тому, що Збройним Силам України до цього моменту вдалося вибити російських окупантів з півночі країни, змусивши противника зосередитись на діях на Донбасі, та у радикальному зміцненні збройного арсеналу ЗСУ завдяки західним партнерам. На тлі невисокої підтримки війни серед населення Білорусі (32% — "за", 40% — "проти", за даними Chatham House) і деморалізованої армії, яка бачить ефективність українських оборонців – це знижує ризик того, що лукашенко вторгнеться в Україну. Натомість оглядачі The Conversation наголошують на тому, що контроль путіна над Білоруссю став практично тотальним, а замість прямого вторгнення Білорусь може обрати ескалацію шляхом надання своїх територій під російську артилерію та загрози західним шляхам постачання. Таким чином видання резюмує, що Білорусь все ще утримується на межі, але її простір для маневру все більше скорочується.