У росіян палає через звільнення "Тайри": що не так і до чого тут Чечня й Кадиров

Відому українську парамедикиню Юлію Паєвську (позивний "Тайра") вдалося звільнити з російського полону, однак у РФ з цього приводу виник справжній скандал. Перш за все тому, що окупанти віддали "нацистку" Україні, а за це українська сторона віддала лише одну людину — 20-річного сина поплічника Рамзана Кадирова, який виявився громадянином України й не збирався нікуди виїжджати.

Подробиці скандалу з'ясовував OBOZREVATEL. Видання з'ясувало, кого росіянам віддали за "Тайру" й чому в російському суспільстві виникла істерика.

Надійне джерело новин про війну — підпишись на наш Telegram

Що відомо про обмін "Тайри"

Варто нагадати, що "Тайру" взяли у полон 16 березня у Маріуполі, коли парамедикиня надавала допомогу місцевим жителям та українським захисникам. Примітно, що окупанти одразу створили з Паєвської "демона" та "нацистку" — історії про "чорних трансплантологів", "вбивство батьків маріупольських малюків" розганяли пропагандистські ЗМІ, а російське суспільство вірило у "зомбоящик" і поглинало їх як кухонна губка.

Очевидно, що звільнення "Тайри" з полону викликало у росіян бурю емоцій. Ба більше, спершу у звільнення "нацистки" у РФ навіть не вірили, але край чуткам поклало відеозвернення Зеленського та самої Паєвської.

Кого віддали росіянам за звільнення Паєвської?

Журналісти OBOZREVATEL з'ясували, що "Тайру" обміняли на 20-річного сина так званого "коменданта" окупованого Мелітополя Мурада Саїдова, який є поплічником голови Чечні Рамзана Кадирова.

Адам Гриценко — так звати хлопця, якого віддали росіянам за Юлію Паєвську. Його батько — чеченський кримінальний авторитет, однак сам хлопець народився і виріс в Україні й на боці російських окупантів ніколи не воював. В момент вторгнення ворожої армії на наші території Гриценко жив у Запорізькій області. Окремі джерела стверджуються, що він досить непростий й начебто причетний до бандитських кіл, але з огляду на минуле його батька — це не видається дивним.

До чого в цій історії Чечня та Кадиров?

Як вже було сказано вище, батько нібито "звільненого з полону" Адама Гриценка — Мурад Саїдов. Цей чоловік після окупації росіянами Мелітополя був призначений Рамзаном Кадировим так званим "комендантом" міста. У кримінальному світі він добре відомий як "Суту" й у свій час його знали як керівника одного зі злочинних угруповань Запоріжжя.

У 2012 році Саїдов був депортований до РФ, однак джерела стверджують, що він й після депортації вважався "смотрящим" й навіть відвідував Україну за підробними документами. Саїдов ще мав кілька дивних історій у Саках (Крим), куди він перебрався після окупації українського півострова, однак йому скрізь вдалося вийти сухим з води.

Саме зв'язки у кримінальних колах, кажуть співрозмовники у розвідці, допомогли йому організувати обмін сина, однак він відмовився їхати в Росію.

"Домовленість була простою: росіяни відпускають в Україну "Тайру", а Адама наші силовики не чіпають. Рішення не їхати до Росії ухвалив син Саїдова, а "депортувати" кудись громадянина України в принципі неможливо", – стверджує співрозмовник OBOZREVATEL.

Цікавим є той факт, що в інтерв'ю українському журналісту у квітні Адам Гриценко заявив, що його ніхто не викрадав, а українські військові лише перевірили документи й супроводили у безпечне місце. А Кадирова він тоді назвав "заблукалою людиною, яка навмисно підставляє свій народ". До слова, саме ці відео з сином Саїдова й розганяла російська пропаганда, підливаючи бензину у вогонь.

Джерела у розвідці також додали, що полонених українців окупанти віддають значно швидше, якщо Україна натомість готова віддавати кадирівців.

"Якщо наші взяли кадировців, то миттєво на нас виходять із РФ і пропонують обмін. Я не можу називати точну цифру, проте таких тихих обмінів було вже кілька. Як бачимо, безпосередньо російські військові, зокрема й льотчики, не настільки цікавлять своїх, а ось кадировці у пріоритеті. Проте для нас головне – звільнити наших воїнів", – розповів співробітник розвідки.

Раніше "Телеграф" повідомляв, що російська влада намагалася не допустити обміну Паєвської та деякий час "не знаходила" її у списках військовополонених.