"Допоможіть батьку повернутися до сина": чому історія героїв "Азовсталі" ще не закінчилась і чого просять рідні (відео)

Рідні героїв "Азовсталі" об’єдналися в раду дружин і матерів захисників України "Жінки зі сталі", яка стане медіатором між родичами бійців і владою. На брифінгу в понеділок, 30 травня, близькі військовослужбовців, які стояли на захисті Маріуполя, закликали кожного українця та світове співтовариство вимагати повернення наших воїнів додому.

Головні заяви, які прозвучали на брифінгу родин захисників Маріуполя — в матеріалі "Телеграфу".

Тетяна Харько — сестра командира 36 окремої бригади морської піхоти Сергія Волинського

Морпіхи та всі інші захисники "Азовсталі" гідно виконали всі поставлені задачі. Вони стримували собою потужний натиск на всю Україну, не пропускаючи його на інші території. Зараз виходить так, що люди починають забувати про подвиг наших захисників. Так, нас просили мовчати, щоб не нашкодити. Але не потрібно думати, що історія героїв "Азовсталі" вже закінчилася. Їм потрібна підтримка. Їх потрібно повернути додому!

Я закликаю всіх, всі організації, суспільство, всіх блогерів наслідувати приклад гурту Kalush, Руслани Лижичко. Говоріть про героїв "Азовсталі", говоріть дуже голосно, щоб в усіх куточках нашої планети розуміли, що всіх захисників Маріуполя потрібно повернути додому. Люди, благаю, не думайте, що ви не можете вплинути на існуючу ситуацію.

Нещодавно телефоном розмовляла з дружиною мого брата. Не втримала емоцій, розплакалася. І раптово в екрані телефону з’явився мій племінник, маленький хоробрий хлопчик, син мого брата. Він сказав: "Тань, не плач, папа повернеться. Він обіцяв".

Я благаю, допоможіть батьку повернутися до сина!

Сандра Кротевич — сестра майора, начальника штабу, першого заступника командира полку "Азов" Богдана Кротевича

Мій брат на сьогоднішній день знаходиться, не знаю, де. Він був евакуйований, а в якому він стані зараз — не можу сказати. На зв’язок він не виходив.

Вся ця евакуація – це не повернення додому. Хлопці не вдома. Де вони, що вони, в яких вони умовах – ми не знаємо. Ми дуже сподіваємося, що російська сторона поводиться з ними згідно з Женевською конвенцією, міжнародним правом, так, як поводиться весь час Україна щодо військовополонених російської федерації.

Олена Чорнобай — дружина військовослужбовця Донецького прикордонного загону

Я дуже пишаюся своїм чоловіком. Він для мене став взірцем мужності, героїзму, незламності наших воїнів.

Мій чоловік, маючи два осколкові поранення, але не маючи належної медичної допомоги та лікування, майже без їжі, під постійними авіаударами, обстрілами з моря, роботою важкої артилерії -протягом 3 місяців не здався та не пав духом, продовжуючи разом із прикордонниками та іншими військовими захищати місто. Ми розуміємо, що вирішення питання повернення мого чоловіка та всіх наших захисників, які зараз знаходяться в неволі в руках ворога, можливе лише за допомоги міжнародного співтовариства, командування і всього народу України. Не зважаючи ні на що кожен військовослужбовець є людиною, тому ми вимагаємо та закликаємо про дотримання прав Женевської конвенції.

Ми розуміємо, що в цей важкий час, тільки об’єднавши всі наші зусилля, ми зможемо повернути наших хлопців додому, до їх рідних і сімей.

Наталія Зарицька — дружина бійця полку "Азов"

Мій чоловік був на зв'язку останній раз 17 травня, зараз я не знаю, де він, чи живий, чи не закатований, чи не піддається тортурам. У той день, 17 травня, чоловік написав мені страшне повідомлення: з 32 побратимів взводу, з якими він служив раніше, 24 – загинуло. 17 із 24 загинули за раз – коли за один авіаналіт була скинута фосфорна бомба, і загинуло 70 наших з вами захисників. Вони обвуглилися, і залишилися лише кістки. З 8 осіб, які вціліли, 7 мали поранення різного ступеня тяжкості. Лише один був не поранений. В таких умовах тривали 82 дні героїчної оборони "Азовсталі".

Дивом є те, що дехто з них вцілів сьогодні. Ми маємо шок, але не можемо бездіяти. Вихід наших героїв з "Азовсталі" це не кінець, а лише початок нового етапу боротьби. Українські жінки не народжуються сталевими. Сталевими ми стаємо в очікуванні на наших захисників Батьківщини, коли б’ємося з ними пліч-о-пліч, коли боремося за їхнє життя, волю і свободу. Війна згуртовує нас, війна перетворює наш погляд, біль і навіть наші сльози на сталь.

Нагадаємо, сестра майора Богдана Кротевича, начальника штабу першого заступника командира полку "Азов" Сандра Кротевича спростувала інформація, що нібито українських воїнів з "Азовсталі" рф вивезла в Чечню. За її словами, це чергова фейкова новина від агресора.

Як писав "Телеграф", з заводу "Азовсталь" в Маріуполі сотні українських військовослужбовців вивезли на непідконтрольну територію України. За повідомленням влади, в подальшому цих бійців буде повернено в рамках обміну полоненими. Разом із тим, ватажок квазіреспубліки "днр" денис пушилін заявляє, що на українських воїнів з "Азовсталі" чекає "трибунал".