"Давити і ще раз давити": як окупанти говорять між собою про Україну та українців
- Автор
- Дата публікації
- Автор
- 5350
Із перших днів російського вторгнення окупанти обговорювали в соцмережах, як стиратимуть з лиця землі мирні українські міста та вбиватимуть цивільних
З'явилося чергове підтвердження кривавих військових злочинів російських солдатів проти мирного населення України. Окупанти у розмовах між собою неодноразово обговорювали, як будуть рівняти із землею населені пункти української держави, а також винищуватимуть цивільних та військових українців, аби після завершення війни мститися росіянам вже не було кому.
Надійне джерело новин про війну — підпишись на наш Telegram
Переписку з чату російських військових, які обговорюють криваві вбивства мирних українців та те, як поводяться із загарбниками у полоні оприлюднило видання "Українська правда".
Одна з розмов окупантів під час першого місяця бойових дій одразу впадає в очі, адже в ній солдати рф чітко демонструють своє ставлення до українського цивільного населення, мовляв, все потрібно рівняти градами із землею, "аби потому не було кому мститися".
Водночас окремих військових кривавої армії путіна цікавило питання, чи вбивають українці полонених росіян.
Розмови про вбивства невинних українців тривали й на другому місяці війни. До прикладу, один із військовослужбовців заявив: "Треба кінчати цю прогнилу країну з його прогнилим населенням". Товариші по службі росіянина в його нацистських поривах, звісно ж, підтримали.
Варто відзначити, що цей чат було створено у Телеграмі 27 квітня, тобто на третій день після початку повномасштабного вторгнення кривавої росії на українські землі, тож саме війна з українцями об'єднала усіх його 173 учасників. Одним з них був російський лейтенант Юрій Шалаєв, який потрапив у полон українців на початку квітня. Саме тоді переписка у каналі була призупинена.
Раніше "Телеграф" повідомляв, що російські окупанти під час приватних телефонних розмов із близькими діляться тим, що не хочуть продовжувати воювати в Україні та мріють про те, щоб якнайшвидше поїхати додому.