"Річки крові течуть вулицею": сім’я з Маріуполя розповіла про жахіття "руского миру"

Російські окупанти не шкодують Маріуполь — місто в облозі вже кілька тижнів. Люди намагаються евакуюватися з міста, але путінські війська не дають цього зробити та обстрілюють "зелені" коридори. Населення залишилося без їжі та води, але не втрачає оптимізму, патріотизму та віри у перемогу України. Сім’я з Маріуполя, якій вдалося втекти із міста, поділилася своєю історією життя під окупацією.

Дмитро та Таня Швець розповіли про життя у тимчасово захопленому Маріуполі виданню CNN.

Перші 23 дні війни пара разом зі своєю семирічною донькою Владою та батьками ховалися у своєму підвалі, і у четвер 17 березня сім’ї вдалося втекти з міста до Дніпра, проте їм не вдалося вивезти своїх батьків. Пара дуже переживає, що їхні родичі помруть з голоду, адже у місті все відключено: газопостачання, водопостачання, світло, немає мобільного зв’язку та інтернету, також складно добути їжу та воду.

"Ніякого міста там уже немає. Маріуполя вже немає... не залишилося жодного житлового будинку. Залишилося 10% населення. Одні пенсіонери без грошей чи машин, які не можуть втекти, та люди, які не можуть ходити", — розповіла Тетяна.

Сім’я рідко виходила з підвалу, тільки якщо це було абсолютно необхідно для виживання: щоб знайти їжу і воду, а також, щоб допомогти поховати сусідів, убитих російською артилерією. Дмитро зазначив, що кілька разів вони допомагали рити могили для загиблих сусідів.

У перші дні конфлікту Дмитро і Таня жартували, що якщо їжі не вистачатиме, вони завжди зможуть з’їсти голубів, проте пізніше жарт переріс у спосіб виживання. Також люди розкривають навіть порожні кіоски або магазинчики і виносять звідти все: пакети, картонки, вітаміни з аптек. Мародерство стало способом виживання у Маріуполі.

18 березня сім’я Швеців покинула рідне місто як "постраждалі" та "виживші".

"Це цвинтар наших рідних, друзів, сусідів, жителів, будівель. Ми поховали наші мрії, цілі, кар’єру... втратили все, що було досягнуто за ці роки наполегливою працею", — каже Тетяна.

Пара розповіла, що виїзд із міста, який до війни зазвичай займав 45 хвилин на машині, зайняв у них 15 годин: купа блокпостів, перевірки, Дмитру навіть довелося зняти сорочку, щоб довести, що в нього немає військових чи українських націоналістичних татуювань.

Зазначимо, що Маріуполі російські війська не гребують жодними жорстокостями — на укриття цивільних осіб скидають бомби, зокрема школу мистецтв і драматичний театр.

Частину жителів насильно вивезли до Росії з окупованого Лівобережного мікрорайону міста — у них забрали українські документи та зобов’язують кілька років перебувати у Росії.