Поки мешканці протестують — окупанти влаштовують терор: що думає населення Мелітополя про загарбників та звільнення ЗСУ

Йде 18-й день з моменту вторгнення військ кривавого диктатора путіна в Україну. Поки одна частина країни страждає і гине від артобстрілів, захищаючи свободу, незалежність та територію країни від російської навали, інша знаходиться в окупації, коли вулицями роз’їжджає ворожа військова техніка з автоматниками та на адмінбудівлях з’являються ворожі триколори. А тих, хто намагається протистояти окупантам – викрадають і як мінімум залякують.

Так, рано-вранці 10 березня з будинку озброєні люди забрали кримськотатарську активістку, директора краєзнавчого музею, депутата Запорізької обласної ради Лейлу Ібрагімову, провели у неї обшук і забрали мобільний телефон. Але її хоч випустили упродовж дня. А наступного дня з будівлі, де розташовувався кризовий центр, "неввічливі чоловічки" з темним пакетом на голові вивели законно обраного міського голову Івана Федорова, і відвезли у невідомому напрямку. Про його долю зараз нічого невідомо. Негайно випустити мелітопольського мера вимагає президент України Володимир Зеленський.

Містяни намагалися відстояти міського голову, який за останні кілька років у співпраці з чинним депутатом ВР Сергієм Міньком чимало зробив для процвітання Мелітополя. Для цього 11 березня прийшли на мітинг до будівлі Мелітопольської райдержадміністрації, де засіли окупанти. Під час цього мітингу "рашистами" було схоплено місцеву активістку Ольгу Гайсумову. Де вона і що з нею – досі невідомо. Натомість відомо, що групи озброєних людей відвідували й інших мелітопольців, які організували в ці дні для вразливих верств населення міста матеріальну та продуктову підтримку, погрожуючи їм "сидіти та не висуватись".

13 березня стало відомо, що о 7:30 окупанти прийшли додому з обшуком до голови районної ради Сергія Прийми. Його також забрали невідомо куди.

І вже починає господарювати "нова влада" – забороняти та обмежувати свободи українських громадян та запроваджувати свої правила. Але якщо в інших населених пунктах ще тільки збираються призначати маріонеткових управителів, то в Мелітополі після викрадення російськими вояками мера, перестали ховатися місцеві колаборанти на чолі з екс-нардепом Євгеном Балицьким, які кілька минулих десятиліть впроваджували тут бацили "російського світу" і активно підтримували "гречкою". "Визволителі", що прийшли, дістали пронафталінених екс-керівників підприємств і організацій часів Януковича і розподілили між ними основні пости в керівництві міста. Зрозуміло, що багатьма з них рухають меркантильні інтереси та банальна помста стосовно проукраїнських сил "черешневої столиці".

Щоденні мітинги городян, що виходять на площу з прапорами та плакатами, псують їм лубочний малюнок "щасливого народу, звільненого від "укронацистів"". Тому, крім репресій, тут відновилася роздача гуманітарки для тих, кому "яка різниця" при якому ладі жити чи "шлунків", як їх зневажливо називають небайдужі до долі країни громадяни. Такі точки розташовані у різних районах міста.

Попри терор та репресії, мелітопольці й в неділю, 13 березня, виходили до будівлі райдержадміністрації з вимогою випустити Івана Федорова та Ольгу Гайсумову. (Про Сергія Прийму на той момент ще не було відомо).

При цьому на даху будівлі чергував кулеметний розрахунок, підступи до будівлі охороняли автоматники.

На флагштоках біля райдержадміністрації український прапор та прапори із символікою Запорізької області та Мелітопольського району замінили на російський триколор та… копію червоного прапора 79-ї гвардійської стрілецької дивізії, яка 79 років тому брала участь у звільненні Запорізького краю.

Мітингувальників знімали на смартфони, велося також знімання дроном. Вороже "око" фіксувало всіх, хто не побоявся прийти висловити свою позицію. До кого тепер озброєні люди прийдуть увечері, вночі, вранці?

Містяни скандували "Мелітополь – це Україна!", "Ми тут влада!", "Поверніть мера!", "Фе-до-ров!", "Випустіть Олю!", "Слава Україні!" та "Слава ЗСУ!".

А за сотню метрів від них стояла нескінченна черга за подачками від Кадирова…

В історії Мелітополя, якому минулого року виповнилося 237 років, є дві особливі сторінки – безславна та славетна. 6 жовтня 1941 року в Мелітополь увійшли німецькі війська — і частина населення їх зустрічала хлібом-сіллю, ця ганебна пляма назавжди залишилася на місті, де існує свій "Бабин Яр" з тисячами розстріляних євреїв. Натомість у жовтні 1943-го тут на оборонній лінії "Вотан" проходили запеклі бої. Солдатам вермахту, що обороняли Мелітополь, було призначено потрійний пайок, у Берліні почали випускати медалі "За оборону Мелітополя", проте ціною чималих жертв місто було звільнено від фашистської нечисті. То коли вже чекати наступ ЗСУ? Містяни вірять, що це відбудеться незабаром. Тут, на півдні, у березні вже на повну силу обробляють поля, городи та дачні ділянки, чимало роботи й в садах – у травні-червні звідси до всіх міст звільненої України має вирушити найсмачніша черешня.

Стало також відомо, що окупантами захоплено в полон ще одного мера з Запорізької області – Євгена Матвєєва, який очолює Дніпрорудне.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, що у захоплених Херсоні та Бердянську також продовжуються масові проукраїнські мітинги.