Готують загородження та шиють бронежилети: як Запоріжжя силами волонтерів готується відбивати атаку росіян

Середа, 9 березня 2022 року. Вторгнення російської армії в Україну триває 14-й день — рашисти накривають авіацією та артилерією наші міста, окупують населені пункти, вбиваючи мирних людей, 2 мільйони громадян змушені були тікати, рятуючи своє життя, з території бойових дій, покинувши будинки та все нажите… В той час як південні райони Запорізької області з перших днів війни виявилися окуповані загарбниками, сам обласний центр не тільки не захоплений, а й готується дати гідну відсіч ворогові. Тисячі городян безоплатно, за покликом серця і совісті роблять свій внесок в оборону промислового міста і турботу про соціально незахищені групи населення.

Найпримітніше, що ініціатива виходить не від посадових осіб з керівництва міста та області, а від громадян, які в недавньому мирному житті займалися конструктивною або творчою працею.

Так, жителі острова Хортиця, що на річці Дніпро, та науковці Національного заповідника "Хортиця" теж готуються зустрічати "орду" – і підготували безліч чудових загороджувальних "їжаків" з арматури для перекриття доріг від рашистської техніки, охрестивши їх "запорізьким часником". Фотографії публікує у себе на сторінці соцмережі директор заповідника Максим Остапенко.

Майстри народної творчості Наталія та Віталій Бабенко у компанії однодумців в’яжуть маскувальні сітки.

Біолог, мандрівник та колекціонер Валерій Кеменов із дружиною Яною Ясунас та друзями заготовляли "коктейлі Молотова" або, як тепер називають їхній український варіант, "Бандера-смузі".

Пояснюють, що сидіти без діла не звикли, і якщо у них немає в руках зброї, то принаймні хоч щось можуть зробити для захисту свого міста.

Але найбільше згуртував навколо себе патріотично налаштований, ініціативний і "рукастий" народ відомий у місті та за його межами шоумен і креативник Василь Бушаров. Варто уточнити, що багато років він не лише проводив гучні весілля та ювілеї, міські свята та заходи. Його витівкам для активних запорожців не було прецедентів.

Це і масові осінні тури до Карпат, що проводяться кілька років поспіль, під назвою "Тут грибів нема", і виїзди компаніями за кордон з орендою там автомобілів для подорожей і поїздок на яхтах, грандіозні зустрічі охочих співати пісні під назвою "Попой-Ка", демонстрація фільмів просто неба з частуванням глядачів полуницею, літературні вечори знайомств у бібліотеках "Читай/Кохай" тощо. Разом із друзями вони організували майстерні "Власноруч" для дітей та дорослих.

На початку 2014 року саме він, побачивши нестачу українських прапорів на підйомі патріотизму, вирішив спочатку самостійно шити їх, закупивши тканину, а потім організував виробництво, звідки жовто-блакитні прапори розходилися до будинків та квартир місцевих жителів, вирушали в інші міста, а головне — у бойові підрозділи. Продавали їх за собівартістю і роздавали задарма. Восени того ж року з його легкої руки виник проєкт "Перша народна тачанка", коли Василь запропонував землякам скинутися… дрібницею з домашніх скарбничок, щоб удосконалити звичайні джипи для потреб фронтових підрозділів.

"Хто не знає Васю? Васю знають усі" – співалося в одній закордонний пісеньці. І саме ця популярність гуртує навколо Бушарова всіх легких на підйом та небайдужих до долі країни людей.

Буквально напередодні російського вторгнення Василь анонсував найближчі літературні та пісенні зустрічі, а також повідомив, що знову закупив жовту та блакитну тканину для виготовлення національних прапорів. Але поки що мирні проєкти довелося поставити на паузу.

Провівши першу ніч в укритті, побачивши зляканих жінок та дітей, майстер розмовного жанру кинув співгромадянам клич, запропонувавши відгукнутися всім, хто може чимось допомогти та кому така допомога необхідна. Те, що за 2 тижні війни зроблено ентузіастами під його керівництвом, не подужати неповоротким офіційним структурам. Тут допомагають вибратися з гарячих точок біженцям і щасливо завантажитися у вагони зі станції Запоріжжя, розвозять по потребах продукти та медикаменти, готують протитанкові їжаки та горючі суміші, зміцнюють блокпости, готують захист для військовослужбовців ЗСУ, годують усіх, хто бере участь у волонтерській роботі – та все це безплатно. А в обідню перерву ще й дружно співають гімн України.

Хто може допомогти своїми руками – приходить на виробництва, завантаження та розвантаження, хто вміє шити – виконує замовлення, хто вміє готувати – стоїть біля котлів, хто знається на техніці – застосовує свої знання, хто може – перераховує гроші від півсотні до сотень тисяч або виділяє матеріальні засоби.

"Їжаки — це вже минуле, ми продовжуємо їх робити, але вже не більше 30 штук на день на нашому виробництві та близько 40 на інших виробництвах, — пояснив "Телеграфу" Василь Бушаров. — А прапори продовжують шити щодня на двох виробництвах. У день виготовляємо на наших виробництвах близько 150 буржуйок і роздаємо по всіх наших бліндажах.. Зараз ми створили волонтерську "гарячу лінію" 0833-01-33, на якій кожна людина може зареєструватися та отримати допомогу або надати її. Там сидить 15 операторів, збирає всі завдання та перерозподіляє по Запоріжжю. На цей час у нас працює близько 100 автомобілів волонтерів, які розвозять продукти, медикаменти та все необхідне по області. У нас працює відділ евакуації людей – ми забираємо з області, куди можемо доїхати, людей до Запоріжжя".

Як все це відбувається? Ось лише фрагмент Васиного поста в соцмережі: "Вчора півтори сотні людей з’явилися у нас на виробництві за 9 годин роботи. Вони просто прибували щохвилини. Сьогодні спробував прибути раніше, це ж не жарт — прийдуть 150 людей! Прийшло понад триста. Роботу знайшли всім. Кожну секунду дзвінки та розмови. Куди везти, що, скільки? "Здрастуйте, ви у нас весілля вели, є відпрацювання пів тонни". "Доброго дня, ви моїй мамі день народження вели, є електроди". Куди вивантажувати пляшки? Куди бензин? Потрібен ще один стіл для гуртка "молодий бармен". Хлопці прийшли на охорону. Кипиш, сигнал про дивний автомобіль, моментальна реакція. Жорстокий контроль проникнення на периметр. Хлопці, давайте здобудьмо трохи зброї. Гладкоствол підійде? Ну, звичайно, є досвідчені хлопці? Все вирішилося за хвилини Сталь закінчується. Прийміть сталь. Скільки? 20 тонн. Приймемо. Десятки хлопців у красивому дорогому одязі та взутті обіймають товсті сталеві балки й тягнуть їх у цех. Десятки хлопців розрізають все на шматки. Десятки зварників роблять вироби під кутник, збиваючи окалину. Потрібні машини. Будь ласка. Потрібна фура, багато наробили. Будь ласка. Там хлопці питають, де ставити казани? Які казани? Ну вони приїхали варити їсти. Дрова. Навіс. Котли. Буде суп та каша гречана. Було б непогано тут біля входу. Тільки там жигуль стоїть, а ключів від нього нема. Через 10 хвилин цей жигуль перенесли руками. Руками! Куди ящики для коктейлів? Так привозили ж 70 ящиків. Вже наповнили та відправили. Потрібні ще. Тисячі пляшок. П’ять столів розливу. Гноти. Тара. Фасовка. Розсилка. Логістика…".

Ось що Василь розповідає про засоби захисту для наших воїнів: "У нас запускається виробництво бронежилетів, ми вже 5 днів відстрілюємо всілякі бронебійні пластини та намагаємось налагодити випуск бронежилетів. Позавчора віддали першу партію 20 штук, учора ще 20 штук зробили, сьогодні плануємо зробити сотню.

Щодня годуємо близько 650 людей, під нашим загальним керівництвом близько 1000 волонтерів у різних місцях міста.

Близько 100 тонн будматеріалів перевозимо протягом дня на оборону аеропорту та всіх прилеглих територій, на будівництво загороджувальних укріплень".

Як виявилося, ентузіазм населення зіткнувся з глухою стіною байдужості у владних структурах. Але запорожці не відступили та зробили "хід конем".

"Ми створили ще один відділ зі збору інформації про диверсії міської та обласної влади, куди збираємо всю інформацію про бездіяльність влади — однієї та другої, і збираємося передати її у відповідні органи. І знаєте, одразу після публікації поста про створення цього відділу у мене запрацювали всі точки дотику з містом і областю, одразу всі, до кого звертався, почали відкривати, надавати техніку, давати паливо… Самі виходять на контакт, самі передзвонюють. До цього був просто тупий ігнор: ти стукаєш — тобі кажуть, що "немає такої можливості". Наприклад, ми завантажили машину фес-блоками, веземо їх на аеропорт, але це вантажівка, не маніпулятор, нам нема чим розвантажити ці фески, прошу — дайте кран із міста. І заступник мера нам відповідає: "Ми не можемо це погодити, це не узгоджується, вибачте…". Ми знаходимо іншу машину, маніпулятор, завантажуємо блоки, привозимо, збираємо блоки на блокпосту, додаємо блоки з тієї вантажівки, яка там стоїть – це все безплатно роблять приватники, звичайні мужики. А за годину, за словами військових, цей блокпост зносить диверсійна група в аеропорту. Прості люди не бояться і роблять, а хтось "сидить на ключах" і відмовляється допомагати.

Перерахувати все, що робить "народна армія Запоріжжя", неможливо, а зведення підсумків кожного дня опору Василь Бушаров щовечора викладає на своїй Фейсбук-сторінці. Столиця українського козацтва здаватися російському потішному війську не збирається. Як і до війни, кожен свій звіт безжурний Бушаров завершує словами "Бути добру!". А як інакше?

Раніше "Телеграф" розповідав про те, що у небі над Києвом 9 березня було збито черговий літак армії агресору.