Яким старим мотлохом росіяни воюють на передовій: ТОП-5 антикваріату окупантів на фронті

Величезні втрати, перш за все, в техніці, які зазнають окупанти, змушують їх знімати зі зберігання озброєння і спрямовувати його на передову, причому все частіше в цьому списку виявляється справжній антикваріат — техніка, якій по 50-70 років.

"Телеграф" вирішив розібратися, які зразки техніки окупантів такі давні та яку зброю, також не завжди нова, використовують ЗСУ.

Трохи молодший за путіну – БТР-50П

Останнім прикладом такої антикварної техніки стало "засвітлення" БТР-50П, які почали виробляти ще 1954 року. Природно, що за майже 70 років даний бронетранспортер застарів, єдина перевага – містке десантне відділення дозволяє перевозити до 20 бійців. При цьому броня витримає в кращому разі вогонь зі стрілецької зброї 7,62 мм, а озброєння бронетранспортера представлене кулеметом такого ж калібру.

Схожою технікою на озброєнні ЗСУ є американський і гусеничний БТР М113 – він трохи молодший, почав вироблятися в 1960 році, але при цьому набагато універсальніший і більше підходить для модернізації, тому протримався у виробництві до 2007 року.

Хоча базовий варіант М113 не надто добре озброєний – всього 12,7 мм кулемет, – він краще захищений, а головне, може бути обладнаний під виконання потрібного завдання. Наприклад, на ньому можна змонтувати міномет, що перетворює його на мобільну вогневу точку.

Знаряддя 80-річної давності

Найстарішою зброєю окупантів, поміченою у боях, стала 152-мм гаубиця Д-1 випуску 1943 року. Створена як ерзац воєнного часу, гаубиця виявилася досить легкою та вдалою, але лише на час війни і з 1949 року не випускалася.

На сучасному полі бою Д-1 явно застаріла, оскільки має дальність стрілянини лише 12 км, тоді як її сучасні аналоги 25-30 км.

При цьому на озброєнні ЗСУ є навіть старіша – американська 105-мм гаубиця М101 1941 року, яку наші воїни з успіхом використовують під Кремінною, лякаючи окупантів страшним "польським мінометом".

Хоча М101 і має слабший калібр і стріляє трохи ближче за Д-1 – на 11,5 км проти 12 км, зате вона легша – 2 тонни проти 3,6 тонни – і стріляє швидше, як мінімум, 5 пострілів проти 3-4 у гаубиці окупантів. Усе це робить гармати майже рівними.

Танк Т-62: 60 років у строю

Ще в травні 2022 року в окупованому Мелітополі було помічено танк Т-62, який вироблявся в 1962-1975 роках і був по суті спрощеною альтернативою для більш перспективного Т-64.

Правда в 80-х роках танки модернізували, але їхня броня абсолютно не відповідає сучасним реаліям війни, так що максимум, на що їх можна використовувати — для оборони, якщо вкопати в землю.

На озброєнні ЗСУ є практично одноліток Т-62, танк Т-64, що випускався у 1963-1969 роках у Харкові. Тим не менш, завдяки якісній модернізації один з варіантів цього танка Т-64БВ зміг у танковій дуелі легко знищити новий російський Т-72 за рахунок кращого зв’язку, броні, засобів виявлення і більшої кількості снарядів в апараті заряджання.

Ракета Х-22 – створена 60 років тому для боротьби з авіаносцями

У 1961 році з’явилася авіаційна ракета Х-22, яка створювалася СРСР для стрільби по авіаносцях США, і в ідеалі — ядерним зарядом. Внаслідок цього точність ракети була досить умовною — відхилення від мети могло становити до 300 метрів.

Тим не менш, через брак точніших ракет окупанти почали обстрілювати ними українські міста, оголошуючи будь-які цілі, в які вони потрапляли, військовими, як це було, наприклад, в Одесі. Перехопити їх українська ППО не завжди може через високу швидкість, щоправда, виявити її простіше через велику висоту польоту.

Аналогом Х-22 у ЗСУ можна назвати ракету "Точка-У". Хоча вона запускається із землі і проти наземних цілей, система також досить стара, хоч і не настільки – 1973 проти 1961-го. Але, водночас, Точка-У неодноразово успішно застосовувалася проти ворожих цілей, навіть проти кораблів, хоча цього й призначена. Так, 24 березня влучним залпом ракети було знищено російський десантний корабель "Саратов" прямо в гавані Бердянська.

Бронежилет 40-річної давності БЖ-1

Але не тільки техніка окупантів на передовий "старіє", також їм самим видають старі зразки спорядження та бойового захисту. Восени пілотам армійської авіації видавали бронежилети 70-х років БП-1 замість найсучасніших бронежилетів "Вулкан-ВКС".

Хоча БЖ-1 оснащений титановими пластинами, що робить його надійнішим, в той же час, він набагато важчий за сучасні – у повній комплектації такий жилет може важити до 10 кг. Згадуваний раніше бронежилет "Вулкан-ВКС" важить утричі менше — трохи більше 3 кг, і крім захисту від уламків як основного вражаючого елемента має ще й підвищені вогнестійкі здібності. БЖ-1 легко горить, що для пілотів також небезпечно.

Найстарішим бронежилетом для ЗСУ вважається український "броник" Корсар-3М, який виробляється з 2002 року та створений за модульною системою, тобто може посилюватись пластинами залежно від бажань власника. Він забезпечує найвищий клас захисту, 6-й, при цьому маючи цілком припустиму вагу 13,5 кг і дозволяючи в ньому пересуватися.

Тим часом існує небезпека отримання Росії більш сучасної зброї від Китаю, про що попереджають американські ЗМІ.