Україна, Захід і росія: генерал проаналізував дії сторін за 450 днів "великої війни"

Україна 450 днів відбиває широкомасштабну російську агресію. Якими є дії Києва, його партнерів, а також агресора-росії у цій війні.

Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко спеціально для "Телеграфу" підбив основні підсумки за цими трьома позиціями.

450 днів "великої війни": як показала себе Україна

З ідеологічного погляду та позицій існування важливо, що наша країна довела, що відбулася як держава, вважає Ігор Романенко. А українці довели – що не просто готові боротися за свою незалежність, а й налаштовані перемагати.

"Сили оборони України за короткий час пройшли серйозний шлях, зміцнившись за низкою позицій. З погляду управління – освоїли натовські підходи, а також переформатувалися, використовуючи досвід "гарячих" фаз війни 2014-2015 років. При виконанні завдань, які ставляться по вертикалі, дається можливість нижчим структурам (частинам, підрозділам) діяти багато в чому самостійно, виявляти ініціативу для реалізації поставлених завдань", – пояснює генерал.

У росіян, наголошує він, все інакше. Вони діють за лекалами радянських часів. Жорстка вертикаль, жорстке управління, що значно гальмує процес ухвалення та реалізації рішень.

"Росіяни зробили певні висновки на другому році повномасштабної війни. Але ламати в такі короткі строки настільки закостенілішу систему, та ще й у процесі постійних бойових дій, вкрай важко. У результаті їхні генерали часто опиняються на передовій. І, за різними оцінками, їх з початку вторгнення загинуло вже від 15 до 20. Все через недосконалу систему управління", — підкреслює експерт.

Крім того, продовжує генерал, українські Сили оборони пройшли кардинальне переозброєння. Напередодні і невдовзі після початку вторгнення союзники, насамперед – американці, надавали нам лише невеликий спектр озброєнь типу ПТРК FGM-148 Javelin або ПЗРК FIM-92 Stinger, призначених насамперед для партизанської війни чи дій із засідки.

"Такі переносні ЗРК Штати давали понад 30 років тому афганським моджахедам. Тобто нашу армію не сприймали серйозно, вважали, що російська швидко всіх розгромить і доведеться допомагати Україні в партизанській війні. Але ми виявилися набагато сильнішими, аніж багато хто думав. У результаті вже торік до нас пішли сучасні гаубиці, САУ, реактивні системи залпового вогню HIMARS тощо. Справа дійшла до танків і далекобійних ракет. Фактично, залишилося домогтися надання нам сучасної авіації. Що, швидше за все, станеться до кінця року. Настільки швидким є шлях переозброєння. Причому все освоюється швидко і застосовується ефективно", – наголошує Ігор Романенко.

Завдяки цьому повільно, але неухильно потенціал ЗСУ зростає. Ми стаємо однією з найдужчих армій Європи. І НАТО, безумовно, буде зацікавлене включити такий потенціал до свого блоку, упевнений генерал.

"У військовій області ми пройшли низку етапів, – продовжує експерт. – Спочатку вистояли під час нападу противника з різних боків. Потім вибили загарбників із півночі – з Київської, Чернігівської, Сумської областей. Зірвали запланований кремлем бліцкриг. Другим етапом стало проведення стратегічної оборонної операції на сході та півдні. Ми звільнили практично всю Харківську область, відвоювали частину Луганщини, Донеччини та Херсонщини. Цей етап зараз завершується".

Він нагадав, що під час найважчих боїв ЗСУ вдалося зупинити просування противника навіть тактичного рівня (на більше їм сил уже бракує, хоч проводити намагалися саме стратегічну операцію), знищити безліч живої сили та техніки окупаційних військ.

"І тепер уже вони змушені практично на всій довжині фронту, за рідкісними винятками, переходити до оборони. Цей етап відбувається на наших очах. І є підготовчим для проведення наступальних та контрнаступних операцій ЗСУ", – продовжує колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ.

450 днів "великої війни": як показала себе росія

Росіяни, за словами Ігоря Романенка, ідеологічно починали з того, що розраховували за лічені дні-тижні захопити Київ і підкорити Україну в цілому, встановити проросійський режим і розчленувати державу.

"Для цього сформували потужне угруповання, яке втричі перевищувало потенціал Сил оборони України. І, попри це, бліцкриг, був зірваний, – акцентує генерал. – На ходу кремлю доводиться проводити ідеологічну трансформацію. Від минулих імперських завдань доводиться відмовлятись, намагаючись вирішити нові. Головне з яких – як вийти з цієї війни, що стала капканом для росії. Звідси розмови (у тому числі – чужими вустами) про необхідність призупинити бойові дії, укласти якусь угоду. Паралельно зі спробую легітимізувати (хоча б для внутрішнього споживача) якнайбільше захоплених територій. Насправді ж – готовність просто взяти паузу, щоб отямитися. Встояти як держава, відновити сили — і розпочати нову агресію".

При цьому, продовжує експерт, у військовому сенсі рф зазнала вже колосальних втрат. Маючи потенціал, що в рази перевищує український, – в авіації, ракетних військах, артилерії (не кажучи вже про флот), країна-агресор його значною мірою втратила. Достатньо поглянути на щоденні зведення Генштабу ЗСУ з даними про втрати противника: за 15 місяців війни знищено понад 200 тисяч осіб, під 4 тисячі танків, понад 7 тисяч бойових бронемашин, понад 3 тисячі артистем, майже по 300 літаків і вертольотів, близько 20 катерів.

"Через різко зміцнілу, завдяки допомозі Заходу, українську ППО (яка тепер ще й ПРО), російська авіація не може домогтися переваги в повітрі. З цієї ж причини масовані ракетні атаки (а рф витратила вже понад тисячу крилатих ракет) мають дедалі менший ефект", – наголошує Ігор Романенко.

"Росіяни готові перейти до переговорів, — констатує генерал. — Тому звертаються по допомогу до Китаю, Бразилії, навіть Африки, намагаючись врятуватися з пастки війни, в яку самі себе загнали. Натомість Захід дав чітко зрозуміти, що в переговорному процесі орієнтується на українську "формулу миру" , яка передбачає виведення ворожих військ з усієї території України. Але до такого розуміння наші союзники дійшли не одразу".

450 днів "великої війни": як показали себе українські союзники

Все починалося, нагадує Ігор Романенко, з того, що на Заході припускали, ніби за лічені – хай не дні, але тижні – з самостійністю Україну буде покінчено. І треба допомагати організовувати партизанську війну.

"Але вже через місяць усвідомивши, що все далеко не так, як доповідали їм їхні розвідки (які помилялися щодо стійкості України ледь не так, як помилялася рф), демократичний світ згуртувався навколо нашої країни в цій боротьбі. Поступово наші партнери пройшли складний шлях від стратегії "Україні треба допомагати так, щоб вона не програла" до — "Україні потрібно допомагати так, щоб вона перемогла", — підкреслює генерал, — Однак є одне "але". Захід, схоже, хоче, щоб Україна виграла не швидко, не рішуче, щоб росія в істериці чогось не утнула. Але ж для нас кожен день війни – це нові жертви та руйнування".

Натовці розробляють, зокрема, плани щодо вступу у війну, зазначає експерт. Але це радше крайній випадок. Поки ж їх все ще стримує страх різкої ескалації, застосування рф зброї масового ураження.

"І все ж таки, наші закордонні партнери пройшли за ці 450 днів еволюцію від передачі нам Javelin і Stinger — до надання всього спектру сучасних озброєння, за винятком поки що лише західних бойових літаків. Втім, "поки" тут, схоже, ключове слово. І винищувачі покоління 4+, можливо, ті ж F-16 , гадаю, лише питання часу. Причому недалекого", – прогнозує Ігор Романенко.

450 днів "великої війни": що далі

Перспективи, на думку генерала, складаються на користь України. Але добивати ворога потрібно якомога швидше і потужніше.

"Допомога з боку союзників суттєва, вона нарощується. Але часу у нас — у півтора року, до листопадових виборів 2023-го президента США. На жаль, у Республіканській партії превалює думка про необхідність завершити війну швидше і за будь-яку ціну. Тому нам важливо протягом року вийти на такі позиції, щоб вести переговори на своїх умовах. З позиції сили", – пояснює експерт.

Принципово важливими, наголошує Ігор Романенко, є результати наступальних та контрнаступальних дій ЗСУ. Багато в чому саме вони закладуть основу переговорів, якими закінчується будь-яка війна, констатує генерал.