Чому щоразу "спалахує" Нагірний Карабах — пояснення простими словами

Досить регулярно в засобах масової інформації спалахує тема Нагірного Карабаху — більшість знає, що на тій території йде конфлікт між Вірменією та Азербайджаном, але деталі та причини його вислизають від розуміння.

"Телеграф" заглибився в історію, поспілкувався з азербайджанським журналістом Фарідом Шахбазли й вирішив коротко пояснити ситуацію в Карабаху простими словами.

Трохи історії

Почнемо з першопричин. У XIX столітті територія Нагірного Карабаху увійшла до Російської імперії, після чого стала частиною Азербайджанської радянської республіки, де отримала автономію.

Сучасна історія конфлікту починається з горбачовської перебудови 1980-х років, коли намітилося зростання популярності ідей національної ідентичності серед народів, які населяли СРСР. Станом на 1987 рік більшість жителів Карабаху були етнічними вірменами, які проповідували християнство, однак регіон залишався у складі Азербайджану, де сповідували мусульманство. З огляду на це карабахські вірмени за підтримки Єревану стали просити переходу Карабаха до складу Вірменської республіки. Рух місцевих вірмен за об'єднання з Вірменією викликав реакцію в Азербайджані, зіткнення між представниками двох громад, які дуже скоро закінчились вигнанням азербайджанського населення з Вірменської РСР і Карабаху, а також сутичками у азербайджанських містах.

Спроби арешту представників громад лише посилили конфлікти з-поміж них. У січні 1990 року вірмени влаштували в Баку погроми, 20 січня до столиці Азербайджану увійшли армійські підрозділи, сотні цивільних осіб було вбито, поранено чи зникли безвісти. З розпадом СРСР конфлікт спалахнув із новою силою. Збройне зіткнення забрало життя понад 30 тисяч людей, понад мільйон були змушені мігрувати. Азербайджан неодноразово стверджував, що вірмени вдавалися до розстрілів. Перша карабахська війна тривала до 1994 року, після чого конфлікт заморозився, а Карабах став фактично незалежним від Азербайджану. Вогонь припинили, але мирної угоди не досягли.

Останнє велике загострення

Друга карабахська війна (також відома як операція "Кинджал") розпочалася 27 вересня 2020 року, і під час неї Азербайджан повернув контроль над п’ятьма містами, чотирма селищами, сотнями сіл та кордоном з Іраном.

Закінчився цей спалах конфлікту підписанням 10 листопада 2020 року тристоронньої декларації між Вірменією, Азербайджаном та росією та введенням на територію Карабаху російських "миротворців".

Відповідно до умов декларації, вірмени мали вивести своїх військових та передати окремі підконтрольні території Азербайджану.

Ситуація на сьогодні

Вірменія відмовилася виводити підрозділи й провела низку диверсій на території Азербайджану, — той не залишив такі дії без відповіді, і 3 серпня 2022 року розпочав каральну операцію "Помста".

"3 серпня Міністерство оборони Азербайджанської Республіки офіційно оголосило про проведення антитерористичної операції "Помста". В результаті операції запобігли спробі захоплення незаконним вірменським збройним формуванням сопки Кірхгіз, розташованої в гірському хребті, що охоплює територію Кельбаджарського та Лачинського районів, та створення там нових бойових позицій. "Киргиз" височина, а також Сарибаба вздовж Карабахського хребта Малого Кавказького хребта та ряд інших важливих панівних висот були взяті під контроль азербайджанськими частинами. В рамках операції було знищено кілька бойових позицій незаконних вірменських збройних формувань, а також завдано повітряного удару по військовій частині у селищі Юхарі Оратаг на території колишнього Агдарінського району, нині Кельбаджарського району. В результаті знищено та поранено живу силу незаконних вірменських бойовиків, а також знищено кілька гаубиць Д-30, військову техніку та велику кількість боєприпасів", — пояснює азербайджанський журналіст Фарід Шахбазли.

Влада Азербайджану аргументувала необхідність проведення операції тим, що "кров азербайджанського шехіду дорого обійшлася ворогам і вони не повинні про це забувати", і наголошують, що якщо Вірменія знову зважиться на диверсії та опір, то "відповідь буде такою ж".

Після каральної операції вірмени вимушено стали все ж таки залишати місто Лачин, села Забух і Сус, які Азербайджан вважає своїми, — проте перед виїздом вони спалюють свої будинки та будівлі, в яких жили 30 років, також спалахують ліси та гори, що спричинило справжню екологічну катастрофу. Вдень 26 серпня президент Азербайджану Ільхам Алієв підтвердив, що місто Лачин повернуто під контроль Баку. Тепер Лачинський коридор контролюється Азербайджаном, залишки невизнаної карабахської республіки не з'єднані з Вірменією.