Україна набула статусу кандидата в Євросоюз: що це нам дає – і як не втратити свій шанс

Усі 27 країн-членів Євросоюзу підтримали у четвер, 23 червня, рішення про надання Україні статусу кандидата в ЄС. Того ж дня, трохи раніше, представники Європарламенту підтримали відповідну резолюцію. Керівництво України вже назвало ці рішення історичними та унікальними.

"Телеграф" обговорив з експертами переваги даного статусу та можливі проблеми на шляху євроінтеграції України.

Подія справді історична

Екс-дипломат, зам.командира роти Добровольчого формування Бориспільської міської територіальної громади №1 Вадим Трюхан упевнений, що набуття статусу країни-кандидата на вступ до ЄС – це справді історична подія, як і каже українська влада.

"Цього точно не трапилося б ще багато років, якби Україна не довела свою дієздатність як стійкої держави, витримавши масштабне вторгнення нацистської росії. Ми переконливо показали (і показуємо) на полях військових баталій, що маємо право на свободу, європейське майбутнє та свій образ Багато хто, насамперед росія, корумповані нею іноземні політики та експерти, навіть доморощені корисні ідіоти, щосили намагатимуться нівелювати значення рішення Європейської Ради з цього приводу, прийняте вчора в Брюсселі, – прогнозує експерт. — Наводитимуться аргументи на кшталт "Туреччина багато десятиліть є кандидатом, але членство їй не світить", "Балканам обіцяли членство в ЄС, але не дають уже багато років" тощо. Проте це – вирвані з контексту приклади".

Тій ж Хорватії, яка отримала статус країни-кандидата у 2004 році, знадобилося лише 9 років, щоб у 2013-му стати повноправним членом ЄС, нагадує Вадим Трюхан.

"Причому ця країна пережила у 90-ті роки кровопролитну вітчизняну війну за незалежність, – зазначає він. – Отже, шлях від кандидатства до членства, хоч і тернистий, але не нескінченний. Якщо Україна забезпечить проведення необхідних реформ, відповідність Копенгагенським критеріям, членство у ЄС стане реальністю вже в найближчому майбутньому".

Що Україні дає кандидатський статус

Вадим Трюхан наголосив на головних перевагах наданого Україні нового статусу.

1. Закріплена юридично належність України до Європи.

"Ніхто і ніколи вже не зможе опротестувати право України претендувати на повноправне членство в ЄС. Історичну главу сумнівів щодо шляху України закрито раз і назавжди", – наголошує екс-дипломат.

2. Україна отримає доступ до структурних фондів ЄС.

Та ж Польща, наголошує Вадим Трюхан, у період кандидатства та підготовки до членства отримала понад 200 млрд. євро у вигляді безповоротної допомоги з бюджету ЄС. Завдяки цим коштам у наших сусідів з’явилися першокласні дороги, мости та інша інфраструктура.

3. Кандидатство — це зростання в рази інвестиційної привабливості усієї країни.

"Україна потребуватиме сотні млрд євро інвестицій щороку, у найближчі 15-20 років. Особливо актуальною ця тема стала на тлі руйнувань міст і сіл, тисяч об’єктів критичної інфраструктури внаслідок вторгнення росії", — наголошує експерт.

4. Такий статус дає гарантію зміцнення прав людини, працюючі суди, закон однаковий для всіх і загалом ця держава, орієнтована на людину та громадянина.

"Насправді саме ми, прості українці, отримаємо більше вигод від кандидатства і надалі від членства в ЄС, – пояснює Вадим Трюхан. – А ще, і це не маловажно, тепер європейці матимуть більше мотивації для того, щоб стояти разом із нами у боротьбі проти варварської нацистської росії. Фактично кордони Європи від учорашнього дня були перенесені із західного кордону України на східний. Є, звісно, і певні незручності для окремих категорій людей, зокрема у питанні прозорості підприємницької діяльності та необхідності сплачувати податки, загрози залучення до відповідальності за порушення законів, зобов’язання дотримуватися прийнятих зобов’язань тощо. Проте ці "недоліки" є скоріше перевагами для України як держави".

ЄС зробив важливий жест, але тішитися не варто

Доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України, народний депутат V-VI скликань Олексій Плотніков вважає, що ми отримали насамперед політичну підтримку з боку Євросоюзу.

"Це жест з боку ЄС, який демонструє, що європейці бачать Україну як повноцінну державу, підтримують нас у боротьбі з російським агресором, вірять у майбутнє нашої держави. Статус кандидата говорить про те, що у нас реально є європерспектива. Багато років нам розповідали, що все добре, є навіть Угода про асоціацію. Але чітко прописані юридичні гарантії можливого членства в ЄС ми отримали саме зараз", – зазначає експерт.

За його словами, цей статус дає нам можливість більш ефективного та інтенсивного проведення реформ, післявоєнного відновлення, у тому числі за допомогою коштів ЄС.

"Відбудова України відбуватиметься саме в ракурсі критеріїв країни-кандидата в члени Євросоюзу. Крім того, такий статус полегшує можливість фінансування України з боку ЄС. Країні-кандидатові легше дають гроші. Це впливає і на імідж. Іноземні інвестори, міжнародні організації (у в тому числі фінансові) більше довіряють таким державам", – пояснює Олексій Плотніков.

У той же час, тішитися не варто, впевнений він. Нагадуючи, що нам висунули низку вимог з боку ЄС, невиконання яких поставить під сумнів статус кандидата. Не кажучи вже про повноцінне членство у Євросоюзі.

"Йдеться, зокрема, про реформу судової системи, призначення керівництва антикорупційних органів, ефективну боротьбу з корупцією. Ці реформи – реальні – потрібні передусім нам самим, – наголошує Олексій Плотніков. – І дуже сподіваюся, що вони будуть проведені не косметично, як у нас люблять, а капітально-радикально".

Економічні проблеми та можливості

Політичний та економічний експерт Growford Institute, голова благодійного фонду "Нова дорога" Валерій Клочок зазначає, що незважаючи на певні коливання, ЄС залишається стабільною структурою. І це продемонструвало голосування за кандидатський статус України та Молдови.

"До цього були побоювання, що ЄС може розвалитися, тим більше що росія докладала для цього величезних зусиль. Але цього не сталося. Більше того, ЄС на тлі російської агресії проти України, проти всього демократичного, цивілізованого світу усвідомив, як мені здається, необхідність розширення, консолідації", – наголошує експерт.

На його думку, основною проблемою ЄС є те, що до нього входять країни з різним рівнем економік. Ті, хто має цей рівень високий – Німеччина, Франція, Італія – можуть собі дозволити жити в умовах Третього енергетичного пакету (з високими тарифами). На відміну від низки країн Східної Європи. Тому в ЄС, пояснює Валерій Клочок, йде дискусія щодо перегляду директив, прописаних у тих же Угодах про асоціацію – з країнами, які бажають стати частиною Євросоюзу. Це стосується й України. Але ці фактори вказують і на формування однакових правил гри для членів ЄС, що надалі, у поки що туманній перспективі, дадуть поштовх для потужного економічного зростання.

"І тут важливо розуміти, з чим Україна йде в ЄС (залишивши на якийсь час за дужками фактор війни). А ми туди йдемо як сировинна країна. І це для нас – величезна проблема, – вважає експерт. – Я не виключаю, що згодом ми побачимо гостру дискусію між Євросоюзом та українською владою, яка добиватиметься, щоб у нашій країні розвивалися технології, що дають змогу виготовляти товари з високою додатковою вартістю. Що, безумовно, дасть нам потужний економічний поштовх".

Але цьому, продовжує Валерій Клочок, має передувати реформування інститутів української влади (на чому, до речі, наполягають у ЄС).

"Ми, дійсно, маємо серйозні проблеми із судовою системною, з антикорупційною вертикаллю. Якщо ця складова буде покращена, то й можливості для економічного зростання будуть зовсім іншими. Простіше кажучи – чим менше крастимуть, тим краще розвиватиметься країна, – пояснює Валерій Клочко. — Вирішивши ці питання, можна вже переходити до вибудовування нової економічної моделі. Тієї самої, розвивати яку допоможуть фінанси ЄС. Для країни, що отримала статус кандидата, існують спеціальні програми сприяння реформам. В економічній та інших сферах. До того ж, ми отримуємо доступ до різноманітних інвестиційних програм ЄС".

А що Велика Британія?

Єдиною країною, що вийшла із Європейського союзу, стала Велика Британія. Цей вихід відомий як Brexit (сполучення англійських слів "Британія" та "вихід"). Він відбувся 1 лютого 2020-го, а підставою став результат консультативного референдуму 23 червня 2016 року, коли 51,9% респондентів підтримали це рішення.

Валерій Клочок зазначає, що вихід Великої Британії з ЄС був на межі фолу. І поділ голосів практично 50 на 50 викликає безліч питань.

"Це точно не прецедент, який нібито показує нестабільність Євросоюзу. Важливо розуміти, що Велика Британія – це країна-імперія, яка має своє бачення на місце в системі світопорядку. З такою економікою та впливом, як у неї, Велика Британія претендує не на членство десь, а на керівництво чимось, управління деякими процесами. І в цьому сенсі ідея британського прем'єра Бориса Джонсона щодо створення союзу а-ля Балто-Чорноморського з'явилася не випадково. І, гадаю, буде реалізована", — зазначає Валерій Клочок.

На думку Вадима Трюхана, Велика Британія вийшла з ЄС не тому, що там було погано. У тому числі в економічному плані. Є, за його словами, більш значущі причини.

"Насамперед, це була одна з найуспішніших спецоперацій росії, яка останні 20 років намагається розвалити ЄС. По-друге, це було результатом жахливої політичної помилки тодішнього прем’єра Великої Британії Камерона, який віднісся до референдуму про вихід як до способи власного самоствердження, помилково вважаючи, що з легкістю, нічого для цього не роблячи, виграє його. А по-третє, багато в чому перші два фактори наклалися на бажання частини бритів, у тому числі політичних еліт, відновити і посилити колишню геополітичну роль Великої Британії як самостійного гравця. Більш того, влаштувавши Brexit, Лондон домігся умов торгівлі, і співпраці в більшості сфер з Євросоюзом не гірших, а в деяких випадках навіть кращих за ті, які він мав, будучи членом ЄС", – зазначає екс-дипломат.

Він наголошує, що черги бажаючих вийти з ЄС не спостерігається. Навпаки. Щонайменше 6-7 держав наполегливо домагаються вступу до ЄС. Так, зараз, окрім нових кандидатів України та Молдови, є ще Туреччина, Північна Македонія, Албанія, Сербія, Чорногорія. І дуже хоче одержати його Грузія. А отже, ми йдемо вірним шляхом.