"Жінка власними руками рила могилу для свого вбитого сина": страшні історії переселенців з Маріуполя

Засновниця "Берегині" Марина Пугачова розповіла "Телеграфу", як волонтерам вдалося евакуювати понад три тисячі маріупольців

"Наша організація 25 лютого 2022 року відправила перший евакуаційний рейс з Маріуполя до Івано-Франківська, 26 лютого — перший рейс до Польщі. Всього ми евакували 2067 жінок, 1782 дитини та 52 літні особи", — засновниця та ідейний натхненник громадської організації "Берегиня" Марина Пугачова повторює цей текст вже завчено. Вона точно, без підказки, знає цифри, пам’ятає дати. Те, що зараз виглядає як статистика, в лютому 2022 року стало "дорогою життя" з окупованого Маріуполя.

Громадська організація "Берегиня" розпочала свою діяльність у Маріуполі 2015 року. Залучали міжнародні гранти, щоб в 56 населених пунктах Донецької області надавати юридичні консультації, психосоціальну підтримку, медичні послуги, проводили освітні заходи та створювали мобільні бригади, щоб протидіяти гендерно зумовленому та домашньому насильству. З 2016-го до 2022 року організація реалізувала понад 20 проєктів.

Марина Пугачова розповідає, що розуміння того, що Маріуполь буде атакований, прийшло відразу. Перші рейси евакуації запланували на 25 лютого. Для "Берегині" тема евакуації з зони бойових дій не нова, давно відпрацьована. Ще з 2015 року члени організації допомагали жінкам і дітям покинути зону бойових дій в Донецькій області.

Ситуація після лютого 2022 погіршилась – значно зросла кількість людей, яка потребує і шукає прихистку. Якщо спочатку "Берегиня" організовувала прямі рейси з Маріуполя до Польщі, то тепер організація напрацювала цілий логістичний шлях, відкрила два офіси у Дніпрі та Івано-Франківську, щоб оперативно розв'язувати проблеми вимушених переселенців.

Реалізувати цей етап роботи громадської організації вдалося завдяки Crown Agents International Development. CAID 14 квітня створили фонд для розвитку спроможностей недержавних організацій, які працюють на користь громад, що постраждали від агресії з боку РФ.

"З травня 2022 року в Івано-Франківську працює тимчасове приміщення на п’ять родин. Як правило, вони затримуються тут не довше ніж на два тижні. За цей період наші фахівці намагаються розв'язати нагальні питання та потреби. В Дніпрі це робота з тими, хто щойно виїхав з небезпечних територій (Пологи, Бахмут тощо), первинна медична та психологічна допомога, надання гуманітарної допомоги та робота кейс-менеджера з людиною, щоб пропрацювати логістику – куди рухатись далі", — пояснює керівниця проєкту.

Логістичні хаби у Дніпрі та Франківську допомагають у покритті базових потреб прийманні на 3-6 місяців: житло, їжа, одяг, засоби гігієни, транспортні витрати, медична допомога, працевлаштування або перекваліфікація та інформаційна підтримка.

"Наразі "Берегиня" має такий формат роботи. Наша організація покинула Маріуполь 17 березня 2022 року. Довелося виїжджати через окуповані території. В наш офіс відбулося пряме попадання снаряда, все згоріло. Віртуальні архіви довелося почистити, щоб не опинитися в полоні, на блокпостах перевірялась вся техніка, навіть телефонні контакти", — розповідає Марина Пугачова.

"Три доби у дорозі з Маріуполя я все думала, чи буде чим годувати дитину"

"Я була в першому евакуаційному автобусі. З малою дитиною на руках", — розповідає Олена (ім’я змінено).

…Вона не могла наважитись покинути рідне місто. Жінка ділиться, не розуміла, що це лише початок того жаху, який доведеться пережити людям.

"Розум не міг сприйняти той факт, що в сучасному світі може відбуватися таке варварство, війна, знищується цивілізація. Вибухи о 4-й ранку викликали нудоту і звірячий страх. Потрібно було вмістити все своє життя в одну валізу, життя сім’ї з трьох людей. Мене трусило, сльози, страх та паніка. Тільки завдяки чоловіку і розмові з головою організації "Берегиня" Мариною Пугачовою, я наважилася їхати", — додає Олена.

Перший автобус з Маріуполя був повним лише жінок і дітей. Люди провели у дорозі понад три доби.

"Уявіть, лише жінки, діти та тварини. Повний автобус дітей. Хтось вивозив навіть п’ять котів. Три доби – це вічність, коли не знаєш, що на тебе чекає, куди ти їдеш. Величезні черги машин, всі намагаються виїхати. А я все думала, чи буде мені чим годувати дитину, чи не змерзне вона по дорозі, чи вистачить нам пального доїхати? Заспокоювало те, що нас супроводжував лікар з "Берегині", це був такий острівок спокою в безкрайній тривозі. І тільки коли ми перетнули кордон, я відчула, що дихаю. В Польщі нас дуже тепло зустріли та нам надала прихисток дуже гарна сім’я у своєму домі", — розповідає Олена.

"Берегиня" від початку свого заснування особливу увагу приділяла психологічному стану людей, які зверталися за допомогою до організації. Ще з 2015 року психологи працюють з родинами, які покинули тимчасово окуповані території, а також з тими категоріями населення, які цього найбільше потребували. Вже з 24 лютого 2022 року розпочалась робота спеціалістів-психологів з пасажирами евакуаційних автобусів.

Терапія від психологів організації ділиться на два етапи: перший – короткострокова допомога, коли лікар надає підтримку відразу після прибуття в безпечне місце. Це кризова терапія — яка направлена на те, щоб допомогти людині тут і зараз справитися з подією, що травмує, активувати механізми адаптації та захисту психіки.

Другий етап – психологічний супровід людини та допомога в адаптації до нових реалій життя.

"Виїхати з-під обстрілів, окупації – це великий стрес, який потім посилюється життям на новому місці, необхідністю пошуку себе, роботи, залежності від соцвиплат та фінансовою незахищеністю", — додає психолог.

За словами спеціаліста, дуже важливо використовувати у роботі з жінками дихальні практики та навчати їх технік з тілесно орієнтованої терапії, щоб вони були в змозі справлятися з тривогою, почуттям стресу та страху, з якими вони стикаються кожного дня. Таким чином повертається почуття контролю над своїм станом.

Окремі практики застосовуються для дітей — у форматі ігрової та арттерапії. В подібній ситуації дуже важливо давати можливість відреагувати на переживання фізично та за допомогою творчості. Рухи, вправи, малювання, ліпка, казкотерапія допомагають дітям обробити важкі почуття та інтегрувати досвід.

"Дружина воїна ЗСУ навчила дітей казати окупантам, що батько давно помер"

Психологи "Берегині" говорять, що найважче – це чути розповіді людей про всі жахи, які їм довелося пережити. Дружина українського військового, яка з дітьми проживала в окупації, навчила їх говорити, що тато помер. Якби військові противника дізналися, що вони сім`я військовослужбовця, шансів виїхати та вижити не було б.

"Дружина військового з двома дітьми провела місяць в окупації, в холодних підвалах і після того, як в них зовсім не було можливості знаходити їжу, був брак води та вдруге загорілася будівля, у підвалі якої вони перебували, жінка вирішила рятувати дітей. У них не було машини, вони втікали з Маріуполя до найближчого селища пішки під обстрілами. Й поки вони понад 20 кілометрів бігли, мати не дозволяла їм дивитися на небо, тільки під ноги, щоб діти не бачили, як літають снаряди над головою. На кожному блокпосту вони говорили, що тато давно помер, всі документи знищили, тому що знали, що для сім’ї українського військового теплої зустрічі не буде", — розповідають психологи.

Не менш болісний епізод з окупованого Маріуполя, коли російські військові вбили хлопця у власному дворі.

"Жінці довелося самостійно ховати тіло сина на подвір’ї. Наша організація допомогла їй евакуюватися разом з іншою дитиною та надала психологічну підтримку обом. Зараз жінка вже почувається краще. Поворотним моментом стало, коли вона зробила листівку своїми руками та написала до сина листа. Зараз вона кожні вихідні ходить на прогулянки з донькою, навіть має роботу і відвідує групові заняття", — діляться спеціалісти.

Історії опубліковані з дозволу маріупольців