Домашній затишок на передову: як "хлібобулочні війська" наближають перемогу

Кондитер з Дніпра Катерина Свіца згуртувала близько 40 господинь, разом з якими робить випічку для ЗСУ

На 11-му поверсі в одній із квартир у Дніпрі виробництво іде повним ходом. Це "хлібобулочні війська" випікають смаколики для ЗСУ із присмаком перемоги.

На чолі команди – Катерина Свіца. Катерина – кондитер. Справа, що до душі, стала для неї і основним заробітком, і діяльністю, за допомогою якої вона підтримує українських бійців і тих, хто цього потребує.

"Сидіти у підвалі більше не можу. Повертаюсь на 11-й поверх пекти пиріжки"

Волонтерити жителька Дніпра почала ще до початку повномасштабного вторгнення. У грудні 2021 року жінка передавала кондитерські вироби діткам з багатодітних та малозабезпечених родин через місцевий фонд. Разом з подругами збирала солодкі новорічні подарунки.

Після 24 лютого масштаби діяльності зросли. Катерина згадує, як проходили перші дні: постійний моніторинг новин, страх, підвал та відчуття, ніби ще трохи — й з'їде з глузду від постійної бездіяльності.

"Я зрозуміла, що все, – більше не можу… Треба повертатися, мені потрібна моя духовка і потрібно пекти пиріжки", – розповідає Катерина. Тож повернулася на 11-й поверх, щоб робити те, що вміє краще за все.

Кому віддавати випічку – не знала. Як перша партія була готова, виставила допис у соцмережах, – шукала, хто передасть захисникам пиріжки.

Волонтерка розповідає, що і години не пройшло, як знайшлася відповідь. А вже наступного дня люди пропонували допомогу у транспортуванні та виготовленні здоби. Волонтери просили ще пиріжків.

До виробничого процесу стали охоче долучатися й інші жінки. Пекли вдома та передавали Катерині свої творіння. Так і сформувалися "хлібобулочні війська", спочатку одні приходили, інші уходили. Сьогодні команда має постійний склад і налічує близько 40 господарок, які створили спільний чат і діляться одна з одною перевіреними рецептами.

"Нам тепло на душі від посилок, як з дому"

Пиріжки, булочки з маком, пряники, торти, піци, сосиски в тісті – усе це щотижня прямує на позиції українських бійців. У середньому – це 10-12 тисяч одиниць.

Смаколики передають захисникам через волонтерів або відправляють у населені пункти, де працює пошта і куди у хлопців є змога дістатися.

Збирають посилки так, щоб військові відчули турботу та той домашній затишок, якого не вистачає в холодних окопах. "Хлібобулочні війська" всіляко намагаються підтримати та підбадьорити бійців, залишають записки з подякою за захист, на коробках пишуть послання, що підіймають бойовий дух: "Найміцніша сталь – це та, з якої зроблені українські воїни", "Чекаємо на вас, віримо в вас, дякуємо вам! Наші рідненькі ЗСУ".

Натомість і самі отримують багато слів вдячності, які мотивують дівчат на подальші звершення.

"Військові кажуть: "Ці посилки для нас, як посилка з дому. Нам тепло на душі від ваших передачок", – розповідає Катерина.

Усі гроші від смачної лотереї йдут на закупівлю продуктів

"Я готую торт, виставляю його у себе на сторінці, люди купляють номерок за 100 грн, і потім проводиться розіграш", – говорить наша співрозмовниця. Щотижнева лотерея проходить на сторінці в інстаграмі. Усі гроші йдуть на закупівлю продуктів. Щоразу сума різна. За словами Катерини, одного разу вдалося зібрати 8 тисяч гривень.

Та навіть попри такі збори, донати та допомогу борошном від волонтерів, бюджету не завжди вистачає.

"Яйця – це взагалі золото зараз. Неможливо їх просто закупити. Масло також. Дуже все дорого", – ділиться волонтерка.

Чимало грошей йде і на відправки поштою. Очільниця "хлібобулочних військ" говорить, що витрачають на це понад 1000 гривень.

На місці трагедії у Дніпрі принесли їжу для рятівників

"Хлібобулочні війська" одними з перших принесли свою здобу на місця обстрілу жилого будинку у Дніпрі 14 січня.

Тоді відправка допомоги на фронт планувалася у понеділок, а не як завжди – на вихідні. Тож у Катерини вдома залишалися запаси – 6 коробок з печивом та пиріжками, які вона повезла на місце трагедії.

Катерина зазначає, що у чоловіків, які брали участь в пошуково-рятувальній операції, були лише вода, чай та ліки. Тому всією командою організувалися та наготували для людей гарячі бутерброди, наварили вареників, щоб усі охочі могли поїсти та набратися сил.

А після завершення робіт на місці трагедії напекли смаколиків та зібрали посилки для бійців, що боронять Бахмут.

Катерина говорить, що буває важко, що така діяльність потребує чимало часу, але вважає це своїм обов'язком, бо хтось же має піклуватися про тих, хто захищає українців.