Для фронту - по собівартості: як фірма в невеличкому смт відшиває власні розробки для ЗСУ

"Очі фронту" ховають руки в муфти

Муфти для військової аеророзвідки, яку називають очима фронту, почала шити фірма "Melgo", що знаходиться в селищі міського типу Козельщина Полтавської області.

Її співзасновник, 42-річний Сергій Голчанський показує останню розробку свого швейного підприємства. Посередині великої двосторонньої рукавиці вшитий прозорий екран. До нього підноситься пульт керування, і руки аеророзвідників не мерзнуть.

Комбінація тканин, з яких виготовляють муфти, роблять їх теплими, водонепроникними й міцними. Дуже необхідна річ взимку.

— Муфти пройшли випробування на полігоні. Хлопці зробили деякі зауваження щодо їхнього удосконалення, і ми запустили вже у виробництво партію товару з урахуванням цих побажань, — розповідає Сергій Голчанський в інтерв'ю Obozrevatel. — Ці елементи військового спорядження наші аеророзвідники оцінили вже давно. Окремі вітчизняні швейні підприємства налагодили їхнє виробництво, проте коштують вони дуже дорого. Наші муфти мають лояльнішу ціну. А знайомих аеророзвідників, яких у мене багато, забезпечую ними безплатно.

Фішкою "Melgo" завжди було те, що вона постачала на український ринок продукцію військового призначення практично за собівартістю, або, як кажуть, за волонтерською ціною. Перші три місяці широкомасштабної війни колектив невеликого підприємства повністю працював на волонтерських засадах. Забезпечував фронт підсумками, плитоносками, транспортними баулами, розвантажувальними системами, рюкзаками, бронежилетами… Частково й зараз передає бійцям ці речі безплатно.

За вісім років діяльності компанія освоїла близько ста видів товарів військового призначення. Продукція на фабриці не залежується — фірма має контракти майже з десятком магазинів військторгу, магазинами спорттоварів і, що називається, працює з коліс. Серед її постійних замовників також військові підрозділи, які давно оцінили якість продукції. Вони виходять прямо на виробників.

Цікаво, що Сергій Голчанський, менеджер-економіст за фахом, до 2014 року не мав уявлення про те, як працює швейна машинка. Колись займався інтернет-продажами, працював менеджером з реклами в одному із солідних всеукраїнських видань, продавав освітні та фінансові послуги… Сьогодні ж немає такої речі, якої б він не викроїв і не зміг зшити. У заснованій швейній фірмі він не лише директор, а й розробник надзвичайно затребуваних на фронті сумково-рюкзачних виробів.

— До Революції гідності наш офіс знаходився на вулиці Лютеранській у Києві. Але з початком протистоянь на Майдані компанія припинила свою діяльність, — розповідає Сергій. — Мій друг і земляк із Запоріжжя Віталій Тіліженко, з яким ми працювали разом, активно включився у революційну діяльність, згодом заснував Міжнародний благодійний фонд "Волошка" волонтерської допомоги воїнам, до якого приєднався і я. Починали з того, що самотужки шукали продукти й теплі речі для захисників, розклеюючи оголошення по Києву. За три-чотири дні завантажували велику машину товарів і везли їх на фронт. З наближенням холодів постала проблема теплого одягу, особливо термобілизни. Та їх неможливо було знайти! Телефонували у різні фірми, пропонували гроші швейним цехам, але марно: замовлення були розписані й проплачені на три місяці вперед. Тоді я вирішив навчитися шити сам. Замовив індивідуальні дводенні курси крою та шиття, розібрався, яке обладнання треба закупити, як вибрати якісні тканини і нитки, які голки потрібні…

На власні кошти Сергій з товаришами орендували дві кімнати у приміщенні на вулиці Ботанічній у Борисполі, купили дві машинки, тканину, запросили на роботу швачку-переселенку з Донецька. Лекала самі зробили. Сергій кроїв, Аня шила. Термобілизну, шапочки, балаклави, тактичні підсумки, тактичні паски, маскхалати… Так народжувався бренд "Melgo".

Віталій Тіліженко невдовзі пішов добровольцем на фронт. Був серед співзасновників тактичної групи "Білорусь" 5-го окремого батальйону ДУК "Правий сектор" і став її бійцем. На жаль, у серпні 2015 року в одному з боїв неподалік Волновахи Донецької області загинув. Був посмертно удостоєний звання Народного Героя України. Не в останню чергу в пам'ять про друга Сергій Голчанський продовжив започатковану спільну справу.

Влітку 2021 року Сергій перевіз бізнес до Козельщини з особистих міркувань. Сьогодні на виробництві зайнято семеро місцевих жителів та внутрішньо переміщених осіб, але вже незабаром, після установлення нового обладнання, їхня кількість зросте вдвічі.

Фото надані Сергієм Голчанським