Світять, гріють, сушать одяг: окопні свічки для бійців ЗСУ виготовляє майстриня з Полтави

Юрисконсульт Людмила Теймуразян розповіла про всі тонкощі процесу виготовлення окопних свічок, які вкрай необхідні на фронті

— Окопна свічка виконує одразу кілька функцій: вона світить, гріє, на ній можна навіть посмажити яєчню чи заварити каву, — не відриваючись від роботи, розповідає 39-річна полтавка Людмила Теймуразян — юрисконсульт НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта", керівниця відділу охорони навколишнього природного середовища Харківсько-Полтавської єпархії Православної церкви України й волонтерка мережі Volunteer Community Poltava. — Окрім того, коли вона горить (краще кілька одразу), то можна посушити мокрий одяг. Зникає також волога в бліндажі чи окопі. Одне слово, гарна штука, і попит на окопні свічки є завжди. А зараз, коли настали холоди, так вони взагалі на вагу золота, тому треба акумулювати сили волонтерів у цьому напрямку.

Гарматне сало теж годиться

Дома у Людмили, в Івонченцях, на околиці Полтави, в альтанці стоять мішки з різних форм і об’ємів бляшанками з під консервів, поряд — купа гофрованого картону, в ящиках вперемішку складені недогарки церковних та святкових свічок, бруски воску, парафіну, стеарину, воскові й парафінові фігурки й навіть шматки петролатуму (він же садовий вар, він же гарматне сало), схожого на пластилін. Це її робочий матеріал — простий і дуже цінний водночас. Її робочі інструменти також досить прості — стара електроплитка, такий же старий трилітровий чайник, ножиці, ніж та плоскогубці. Оце і все, що треба для виготовлення таких затребуваних на фронті окопних свічок. Тобто, це під силу будь-кому, хто хоче підтримати наших захисників.

— У середині травня моя добра знайома, волонтерка "Полтавського батальйону небайдужих" Юлія Городчаніна організувала практичний майстер-клас для охочих виготовляти окопні свічки, — розповідає Людмила. — Я зацікавилась цим, бо хотіла долучитися до благодійної справи. З самого початку широкомасштабної війни я у складі волонтерського центру Харківсько-Полтавської єпархії Православної церкви України, який очолює протоієрей Олександр Горай, долучилася до виготовлення коктейлів Молотова, або "Бандера-смузі", як ми їх називали. Але потреба в них незабаром відпала. Тому переключилась на нові напрямки благодійності. Збирала речі для військових та внутрішньо переміщених осіб, шукала тканину, щоб шити з неї спідню білизну військовим, плела маскувальні сітки, варила варення й інші консерви для захисників. Зрештою, сконцентрувалася на виготовленні окопних свічок.

Спочатку, говорить жінка, відчувала деякий острах, адже справа була для неї новою і вона навіть не мала уявлення про всі тонкощі процесу виготовлення окопних свічок. Тому на майстер-клас прихопила з собою навіть ситечко. Сподівалась ловити в нього ниточки фітілів від перетоплених свічок. Але це виявилось даремним — при розплавленні воску (парафіну тощо) нитки осідають на дно, а інший непотріб спливає на поверхню. Ще, каже, не уявляла, як можна подрібнити великий шматок плавкого матеріалу, щоб можна було засунути його в чайник. Тепер рубає такі шматки сокирою.

— Ще цікаво було, скільки часу потрібно на те, щоб розтопився матеріал, — посміхається Людмила. — Ну, щоб знати, чи можна в цей час займатися іншими справами, а не стояти над чайником. Виявилось, це триває десять-п’ятнадцять хвилин, які можна присвятити закладанню картону в баночки або ж роботі по господарству чи на городі.

Практика показала, що високі баночки, наприклад, від оливок, ананасів чи дитячого харчування, не годяться для виготовлення окопних свічок, бо попіл, що в них збирається, заважає горінню. Втім, їх можна обрізати, залишивши максимальну висоту 8 сантиметрів. Вогонь таких свічок не гасне навіть на вітрі до 8 годин. Ідеальні бляшанки на 300-520 грамів — з-під консервованих горошку, кукурудзи та тушонки. В них горіння триває годин шість-вісім. Менші, на 75 грамів — з-під котячого корму, шпротів, — слугують лише годину-півтори.

Важливо, що свічки можна використовувати повторно, накривши полум’я ганчіркою, цеглиною чи кришкою.

Лайфхаки від Людмили Теймуразян

Тим часом Людмила підготувала кілька баночок під заливання розтопленим матеріалом.

— Бачите, верх усіх високих бляшанок відрізаний "болгаркою", — акцентує мою увагу Людмила Теймуразян. — У цьому мені допомагають чоловіки нашого селища, які мають "болгарки". А для пригинання країв невисоких баночок я використовую плоскогубці. Тільки попереджую: інструмент має бути з ізольованими ручками, інакше дуже швидко з’являться водянки. Маю такий гіркий досвід. А працювати плоскогубцями вміє навіть мій восьмирічний син, він часто підсобляє мені в роботі. Картон ріжу на смужки звичайними господарськими ножицями, хоча дехто використовує ножик для гіпсокартону. Важливо різати картон впоперек внутрішніх хвильок. Так краще просочується матеріал. Фітілі роблю з обрізків картону, щоб максимально його використовувати. Фітіль не повинен виступати над банкою більш ніж на півтора-два сантиметри, тоді їх зручно пакувати в ящик у два ряди, одну на одну. Фітілів уставляю два-три, щоб свічка швидше загорілася. Коли заготовлених смужок картону достатньо, фітіль прикладаю до кінця картонної смужки й починаю її скручувати равликом. Трошки скрутила — додала ще один фітіль, а потім ще один. Картон скручую щільненько, але тут головне не перестаратися, бо інакше при заливанні він погано просочуватиметься. Його висота має бути на 3-4 міліметри нижче країв банки. Це дуже важливо, інакше це призведе до подовження процесу заливання, а розплавлений віск-парафін бігтиме поза тарою.

Ще один лайфхак від Людмили Теймуразян: не доводити віск і парафін до кипіння, вони плавляться при температурі 70-80 градусів. Якщо температура вища, то матеріал при заливанні буде пінитися й доведеться чекати його охолодження, щоб долити ще, а це додаткові витрати часу. Втім, ситуацію можна виправити добавкою у надто розігріту рідину твердого матеріалу, який візьме на себе зайву температуру.

"У нас неймовірні люди. Вони віддадуть все заради перемоги"

Екоактивістка Людмила Теймуразян давно дотримується правила: кожна річ має служити якомога довше. Тому вона, наприклад, рідко користується поліетиленовими пакетами, а ходить до крамниць з власноруч пошитими торбинками з тканинних відходів. Пакети ж не соромиться прати, щоб продовжити термін їхнього служіння. П’є каву в громадських місцях з власного багаторазового горнятка, а не з так званих екологічних паперових, всередині яких… міститься поліетиленова плівка. Тож виготовлення окопних свічок дуже відповідає її філософії життя, адже картон, бляшанки та недогарки свічок, які, найімовірніше, потрапляли б на смітник, тепер отримують шанс "прожити друге життя". При цьому створюється річ з великим коефіцієнтом корисної дії.

Починала з того, що повишкрібала вдома по загашниках недопалені свічки — майже цілий кілограм. Картонні коробки попросила у ближньому магазині, а банки — у мешканців мікрорайону. Сідала на велосипед з багажником, брала наплічник і вирушала на пошуки. Про свою волонтерську діяльність писала у місцевому чаті, виставляла пости про це у фейсбуці. Так поступово, за рахунок постачання матеріалу, її виробництво розширювалось.

— Дехто пропонував гроші на покупку плавких матеріалів, але я категорично відмовляюся від такої благодійності, — каже пані Людмила. — Бо надто велика собівартість окопних свічок вийде. Адже кілограм парафіну коштує у Полтаві 150 гривень, кілограм воску — ще дорожче. А того кілограма вистачає на три-чотири баночки. Вважаю, благодійні кошти мають іти на покупку тепловізорів, дронів, а окопні свічки можна робити з відходів і давати їм друге життя.

Недавно один чоловік передав Людмилі цілий ящик нових святкових свічок. "Після Перемоги купимо ще. Чого ж їм лежати, якщо хлопцям на передовій сьогодні треба допомагати?" — сказав.

— У нас неймовірні люди. Вони віддадуть все заради перемоги, — каже Людмила. — Мені передають також цілі брили воску й парафіну, мішки бляшанок з-під тушонки (є одне доброзичливе кафе в Полтаві). Колега по роботі передав брили петролатуму загальною вагою кілограмів двісті, який дуже добре змішується з воском і парафіном й має ті ж властивості. Відчутна допомога від полтавських храмів. Майже щотижня отримую посилки з воском, парафіном, недопалками свічок з інших міст – Києва, Харкова, Кременчука, Глухова, Прилук, Охтирки, Гадяча… Причому доставку завжди оплачують відправники, за що їм окрема подяка. Мешканці Полтави залишають розхідні матеріали в пункті видачі гуманітарної допомоги "Тепла кофта", а я чи чоловік на машині забираємо їх звідти. Готові вироби передаємо до різних волонтерських центрів, звідки вони доставляються на фронт.

З фронту ж приходять дуже схвальні відгуки.

На виготовлення окопних свічок Людмила Теймуразян витрачає 2-3 години свого вільного часу в день. Під час недавньої відпустки продуктивність була, звісно, вищою. Загалом передала на фронт майже 800 штук. До процесу виготовлення заготовок (обрізання банок, заповнення їх гофрокартоном) долучаються люди з її мікрорайону та інших частин міста, а Людмила лише заливає. Це набагато пришвидшує процес.

А ще пані Людмила проводить майстер-класи з виготовлення окопних свічок для дорослих та дітей у Полтаві та Диканьці. А проєкт "Волонтерська п’ятниця в ПАТ "Укрнафта" розпочався саме з її прикладної лекції.

— Сьогодні багато хто займається виготовленням таких свічок — хто у складі груп, хто самостійно, і їх не буває багато, — підбиває підсумок розмові волонтерка. — Це наша турбота про тих, хто сьогодні за будь-яких погодних умов відстоює на фронті незалежність України. Наша їм подяка за те, що маємо змогу спати у теплих ліжках і готувати собі ранкову каву, звично підпаливши конфорку на газовій плиті…

Фото та відео надані Людмилою Теймуразян