йде вже 100 днів!

З моменту, як путін наказав бомбити українські міста, минуло вже 100 днів. Від рук російських загарбників гинуть мирні люди. На полі бою гинуть наші Герої – воїни ЗСУ. Під удар попадають і волонтери, і журналісти. За кожним ім’ям загиблого стоять мрії, цілі та бажання жити. "Телеграф" розповідає, чиї життя забрала розв’язана росією війна.

Фредерік Леклерк-Імхов

Французький журналіст не побоявся приїхати до України та доносити під кулями правду про війну. Канал BFM TV, на якому він працював, став першим медіа у Франції, яке взяло інтерв’ю у президента Володимира Зеленського. Про смерть 32-річного журналіста стало відомо 30 травня. Він загинув на Луганщині, коли на броньованому авто прямував на евакуацію мешканців. Росіяни вкотре зірвали евакуацію, відкривши вогонь. На жаль, поранення стало для іноземця смертельним.

Богдан Стефанишин

Чоловік нардепки від партії "Голос" Ольги Стефанишиної після 24 лютого вступив до лав тероборони Києва. Якось він вирушив під Чернігів, хоча там було неспокійно: треба було допомогти з евакуацією і доставити ліки. Колону волонтерів російські війська розстріляли 30 березня. Серед загиблих і Богдан. В одному з інтерв’ю Ольга розповіла, як сильно її чоловік любив Україну і так само ненавидів росію. Адже його бабусю і тата радянська влада вислала до таборів, а дідуся – убили. "Причина" – член УПА.

Олексій Цибко

Спортсмен, активний громадський діяч, учасник "Помаранчевої революції" та "Революції гідності", ексмер Сміли й доброволець АТО. Не замислюючись, українець кинувся на захист Батьківщини після віроломного нападу зс рф. Олександра не стало 31 березня на 56-му році життя, він загинув у ході визволення Бучі в Київській області.

Марина Наумець

Фото хлопчика, який приніс консерви на могилу мами у Бучі, облетіло весь світ. Загиблою виявилася 34-річна Марина Наумець. Колись вона вже втекла від російських військових із Луганщини. Але війна застала її знову, цього разу під Києвом. Сім’я ховалась у підвалі, одного разу серце жінки не витримало всього, що відбувалося довкола. Без мами залишилося троє дітей.

Богдан Лещишин

Підполковник НГУ, Герой України хоробро захищав Україну з 2014 року. 24 лютого він перебував у Гостомелі, де відбивав атаки росіян. Надалі керував операцією на київському напрямі. Незважаючи на поранення, не евакуювався і продовжував командування. І навіть коли зс рф накрили позиції гостомельських гвардійців "Градами", Лещишин до останнього намагався бути корисним, хоча знову був поранений. Його останнє бажання – не знепритомніти і встигнути передати всі дані про позиції ворога товаришам по службі.

Олександр Цюпак

Війна Олександра тривала з 2014 року. На рахунку кадрового військового підготовка екіпажів танкістів, бойові завдання у зоні АТО й успішні операції. Він – гордість 14-ї окремої механізованої бригади, що підтверджують численні нагороди. А його танковий взвод не раз ставав найкращим серед відповідних підрозділів ЗСУ. Не дивно, що свою місію вести Україну до перемоги Цюпак продовжив і після 24 лютого. Герой відбивав від російських окупантів Київську область, там же загинув під час шквального артобстрілу 11 березня.

Оксана Бауліна

Російська журналістка, у минулому – головний редактор каналу "Навальний Live". Коли рф додала організацію до списку екстремістських, то Бауліна змушено емігрувала. Війну в Україні вона висвітлювала як журналіст латвійського видання The Insider. Оксана знімала 23 березня руйнування Подільського району столиці, але росіяни розпочали новий ракетний обстріл – 42-річна жінка не вижила.

Атанас Іванов

Запорізький важкоатлет у свій 21 рік не встиг насолодитися молодістю і побудувати сім’ю, а віддав своє життя задля збереження України. Турніри та змагання змінилися бойовими завданнями. Захисник давав відсіч російському навалу в багатостраждальному Маріуполі. Про його загибель стало відомо 27 березня. Посмертно Атанаса нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Макс Левін

Фотокореспондент, оператор і документаліст багатьох іменитих видань, серед яких Reuters, BBC, TRT World, Associated Press, зробив багато проєктів про війну в Україні. Якось він сказав: "Кожен український фотограф мріє зробити фото, яке зупинить війну". З перших днів нападу росії Левін перебував у гущі подій. 13 березня фотокор востаннє вийшов на зв’язок. За довгий час пошуків стало відомо, що Макса більше немає. Його тіло виявили в одному із сіл Київської області 1 квітня. У нього стріляли двічі. В Макса залишилося четверо неповнолітніх синів.

Дмитро Сидорук

АТО, Луганський аеропорт, тяжке поранення та 12 операцій: все це пройшов ветеран, член збірної України на Іграх Нескорених, майстер спорту міжнародного класу зі стрільби з лука. Після 24 лютого він не дозволив собі залишатися поза фронтом і знову вирушив у бій за Україну. 39-річний Герой загинув унаслідок масованого артобстрілу 5 квітня в районі Попасної, що на Луганщині. Це непоправна втрата для його люблячої дружини та сина.

У 100-й день з дня повномасштабного вторгнення "Телеграф" вирішив продемонструвати, якою ціною вдається відбивати агресію Кремля. Більше історій знайдете тут.