Пробуксовування з постачанням західної зброї Україні: у чому проблема

Читать на русском
Автор
5872
defence-ua.com

Передаючи Києву колишню радянську зброю, країни Європи мають власні цілі

У вівторок, 26 вересня, чимало галасу наробив список реформ, які Сполучені Штати Америки нібито "викотили" Україні за продовження військової допомоги. І хоча в посольстві США в Україні пояснили, що йдеться про пропозиції пріоритетних реформ для обговорення, певну напругу в суспільстві ця інформація викликала. Особливо на тлі того, що з’явилася інша інформація – про намір кремля витратити на війну 2024 року рекордну суму.

Все це відбувається на тлі повідомлень про дефекти німецьких танків Leopard 1A5, про блокування постачання нам далекобійних ракет Taurus, про невизначеність з постачанням американських ракет ATACMS. Крім того, Варшава та Київ зробили "збройові" заяви.

Ситуацію з явним пробуксовуванням постачання Україні озброєнь, настільки потрібних для ефективних наступальних та оборонних дій, прокоментував "Телеграфу" експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігар Тишкевіч.

За словами експерта, є спільний трек, який можна пов’язати з листом, який гуляє мережею, про необхідність реформ.

"У партнерів виникає логічне запитання – якою буде Україна після війни? І поки українська влада залежить від постачання озброєнь із Заходу, частина наших партнерів вважає за доцільне нагадати про необхідність реформування країни. Починаючи з 2014 року, у нас багато говорять про реформи, про перетворення. Але якось нічого особливо не виходило", – зазначає Ігар Тишкевіч.

Це не означає, уточнює він, що зараз йдеться про жорсткий зв’язок реформ з отриманням військової допомоги. Радше – ми отримали певне політичне нагадування.

Щодо постачання озброєнь в Україну – тут є низка моментів, вважає експерт.

"Коли нам передавали старе (але модернізоване) радянське озброєння, держави Східної Європи мали й власні цілі. А саме – отримання від партнерів (США, низки країн Західної Європи, інших союзників) дозволу на купівлю сучасніших озброєнь. Як та ж Польща, що купує нові зразки у США, у Південної Кореї тощо", – пояснює Ігар Тишкевіч.

Та чи інша країна, підкреслює експерт, передаючи нам старі літаки типу "МіГ" та "Су", натомість отримувала запевнення партнерів, що отримає (читайте – купить) певну кількість сучасніших бойових літаків. І тут був зиск для всіх. Але! Запаси старого, навіть модернізованого, радянського озброєння, закінчуються.

"Наступний етап – постачання нам сучасніших видів озброєння. І тут уже питання обороноздатності кожної з країн, яка готова чи теоретично може передати Україні щось таке", – наголошує експерт.

По-перше, скільки вона має таких озброєнь.

По-друге, скільки мінімально потрібно залишити собі, щоб не підірвати свою обороноздатність.

По-третє, за який час ВПК (свій чи партнерів) може зробити все необхідне.

"Якщо ми говоримо про бронетехніку, слід розуміти, що танків у Заходу не так багато. З ракетами — та сама ситуація. Якщо російські запаси обчислювалися тисячами, то у наших європейських та американських партнерів — сотнями. Цифри різного порядку", — констатує Ігар Тишкевіч.

Також, за словами експерта, треба розуміти, у якому стані перебуває ВПК європейських держав. Оцінки швидкості модернізації або виробництва різних видів бронетехніки, артсистем та авіації говорять про те, що навіть найрозвиненіші країни виробляли їх десятки штук на рік, зазначає Ігар Тишкевіч. Україні ж їх потрібні сотні.

"Не випадково Польща віддала перевагу закупівлі бронетехніки у Південної Кореї, де ВПК (враховуючи постійну загрозу з боку Північної Кореї) працює на повну потужність, – каже експерт. – Польща зараз активно переозброює свою армію. Закуповує не тільки нову бронетехніку, а й артилерійські системи, націлена на нові літаки. І передати щось нам вона просто вже не може.

Старі складські запаси вичерпані, свій ВПК виготовляє певну кількість техніки, частина з якої, до речі, законтрактована Україною. І заяви окремих польських чиновників про припинення військової допомоги нашій країні пізніше було уточнене. Наголошувалося, що йдеться про нові пакети, що старі контракти виконуються. І питання лише у здатності виробляти й у наявності необхідного на складах".

Плюс – не варто забувати, що у Польщі зараз розпал передвиборчої кампанії (парламентські вибори у середині жовтня). У США президентські вибори лише у листопаді наступного року, але й там уже існує певне загострення пристрастей. Відповідно, частина заяв про необхідність збільшення/зменшення підтримки України накладається ще й на достатньо різке тло внутрішньої політичної боротьби, пояснює Ігар Тишкевіч.

"При цьому тема допомоги Україні не є домінуючим питанням, яке гарантує або не гарантує обрання тієї чи іншої політичної сили, того чи іншого кандидата в президенти. Ця тема, у кращому разі, входить до пунктів з 5 до 10. І розглядається таким чином: будь-яка зброя має ціну – скільки підтримка України коштуватиме нашим платникам податків, чи підтримують вони такі витрати?.. Причому йдеться не лише про допомогу озброєннями, а й безпосередньо фінансами. Економічна допомога, гуманітарна, військова – це на виході величезні суми. Які треба якось пояснювати електорату. Не дивно, що ми маємо вимоги від наших партнерів. Зокрема – проведення реформ у наглядових, антикорупційних, контролюючих органах. Адже логічно, що, якщо гроші, озброєння заходять в Україну, вони мають якось контролюватись", – аргументує експерт.

Якщо говорити про американський ВПК, тут маємо справу з частиною допомоги, яка раніше передавалася Україні, вважає він.

"Різні держави передали нам сотні старих радянських танків. А на заміну їм США або Німеччина зобов’язалися поставити Abrams або Leopard. Підписані контракти, є зобов’язання на постачання, виробничі лінії задіяні. І природно, що великої кількості (сотні танків від однієї держави) нам чекати не доводиться. Щодо ракет, тут питання і складських запасів, і можливостей виробництва", – резюмує Ігар Тишкевіч.