росія "кинула" Європу з газом, але прорахувалась: інтерв'ю з французькою професоркою Анастасією Шапочкіною, ч.I

В Україні сперечаються про те, як працюють накладені на росію санкції. Ми вимагаємо більш рішучих кроків від Європи і намагаємось зрозуміти, чому вона чинить так чи інакше. Насправді ж за півтора року повномасштабної війни з рф там відбулась потужна трансформація, яка раніше вважалася неможливою.

Як війна в Україні позначається на енергоринку Європи, яким є очевидний і тіньовий вплив росії на енергетику країн ЄС, в якій галузі енергетики північний сусід ще має важелі впливу?

На ці та інші теми "Телеграф" поговорив із президенткою французького аналітичного центру Eastern Circles, експерткою з тематик енергетики та оборони, професоркою геополітики в Sciences Po Paris(Інституті політичних досліджень) Анастасією Шапочкіною у першій частині інтерв'ю.

Три області впливу росії на Європу

— Як ви оцінюєте сьогоднішній вплив росії на енергетичну сферу ЄС?

— У Франції цей вплив легко можна побачити, як і все, що стосується європейських ринків енергетики — все проходить через європейських трейдерів.Є три області впливу на Францію і Європу в цілому — газ, нафта, ядерна енергетика.

Російський вплив найбільше змінився на газовому ринку. Ми пройшли за ці півтора року шлях, який виглядав нереальним ще у березні 2022 року, коли у відповідь на російську агресію Єврокомісія оголосила у Стратегічному плані про намір до кінця року зменшити імпорт газу на три чверті.

Ми думали: це неможливо! У найліпшому разі мова може йти про зменшення на 30%. Але вже у жовтні Єврокомісія оголосила, що частка російського газу в закупівлі зменшилась на 66%.

Найбільш показова Німеччина: 2021 року сюди з росії йшло від 50 до 65% (залежно від сезону) імпорту газу. На жовтень 2022-го Німеччина імпортувала нуль російського газу. Ніхто не міг такого передбачити. Звісно, німці літали все літо по світу, шукаючи альтернативу, але змогли.

Поруч із цим є винятки з правил — такі, як Угорщина чи Словаччина. Для них зробили виняток, і вони ще імпортують російський газ. Але в результаті частка російського газу в європейському імпорті таки зменшилась від 41% до приблизно 10%, тобто на три чверті.

Російський газ був частково замінений зкрапленим природним газом переважно з Америки, частково — з Катару.

Інші замінники перехідного етапу — вугілля, біомаса — це стосується здебільшого Центральної Європи та країн Балтії. Але ми говоримо не про комплексні заводи, а про звичайне вирубування дерев. Так, частина Європи на деякий час перейшла на середньовічні способи опалення. Це навіть трохи іронічно — у плані Єврокомісії це виглядало як використання відновлювальної енергетики, а насправді люди просто рубали дерева. У Словаччині, наприклад, частка заміни дровами була досить відчутна.

— Як вирішували питання, яким для кожної з країн буде замінник перехідного періоду?

— У кожної країни вибір — замінити російський імпорт зкрапленим газом, вугіллям (що спрацювало у Німеччині та Польщі) чи біомасою, залежав від наявності певних природних ресурсів, підлаштованості інфраструктури до використання того чи іншого ресурсу тощо.

Чимало країн одразу зіштовхнулась з натуральними бар'єрами. Наприклад, Німеччина виявила, що у них нема жодного терміналу для регазифікації зкрапленого газу(СПГ-терміналів). А ще від порту має йти труба для транспортування регазифікованого газу у сховище. Така інфраструктура, особливо в країні з високими стандартами і вимогами до будівництва, як Німеччина, зводиться за 4-5 років.

І тут Німеччина знову зробила неможливе. Вона сказала, що до нового року побудує термінали для регазифікації, і побудували два. Ще чотири будують зі швидкістю звуку. Ніхто не очікував на таке, і росія в тому числі.

Пам'ятаєте, у росіян вийшло відео, що було дуже популярним на російських пропагандистських телеканалах — про те, як Європа замерзатиме взимку. Помітно, що люди, які робили це відео, відносяться до тих 77% відсотків росіян, які ніколи не покидали росію і ніколи не були в Європі. Інакше вони відкрили б для себе, що такого снігу, як на відео, тут давно вже нема, тим паче — величезних полів, затягнутих снігом, давно вже ніхто не бачив.

— Цього року ще й зима була надзвичайно теплою.

— Так, росія дуже прорахувалась, а Європі природа пішла назустріч, зима була дуже тепла, і це допомогло.

Було цікаво порівнювати, що казали експерти щодо вирішення потенційної енергетичної кризи. Такі організації, як Міжнародне енергетичне агентство, лякала з квітня, що нас чекає неможливий жах. Що через два-три роки якось Європа з цього виборсається, але в перший рік відмови від російського газу перед нами постануть труднощі, які неможливо подолати, адже неможливо швидко перемкнутися з російського газу на щось інше. Але в жовтні дискурс змінився радикально, і ті ж самі експерти й агентства публічно говорили, що за цей рік ми подолали проблему, ми впорались. Але наступні два-три роки будуть дуже важкі.

Розрив газового зашморгу

— Що було головним структурним елементом цього прориву і суттєвого зниження споживання російського газу?

— Їх було два. Перше — рішення Євросоюзу заповнити газосховища, які було заповнено на 90%. І друге — змусити індустрії, особливо німецькі, скоротити їхні потреби в газі й енергетиці. Там проводили кампанії для масового споживача, але людей важко контролювати, а відключати індивідуальне опалення нереально. А індустрія використовує найбільший обсяг, і її легко регулювати — можна просто сказати, скільки їм коштуватиме вихід за певний поріг споживання, і вони самі себе врегулюють.

— Як примус зменшити споживання газу вплинув на промисловість?

— Найбільше за це поплатилась промисловість Німеччини. По-перше, газ коштував дуже дорого, і це всіх налякало. Але країни, які постачали зкраплений газ, відреагували. А очікуваний ренесанс китайської економіки зі збільшеним кратно споживанням газу не стався. Тож до кінця року ціни на газ обвалились, що допомогло знизити тиск на промисловість.

Друга ціна, яку заплатили європейці за цей перехід — передбачуваний вихід деяких гравців німецької важкої індустрії з Німеччини.

— На них так тисне війна в Україні? Європейські промислові компанії не бачать майбутнього в Європі?

— На такі рішення вплинула не стільки війна в Україні, як низка чинників. Наприклад, рішення Америки надати знижки на енергетику підприємствам, які будуть у них локалізуватись. А паралельно — підвищити ціни на продукцію, яка буде завозитись. Хтось переїхав до Китаю чи Америки, хтось у процесі переїзду, хтось планує переїжджати. Це очікуваний, але все одно дуже депресивний результат.

Вкупі ми отримали знижку споживання газу по Європі на 15-20%, і цей результат зафіксувався. Під кінець року Єврокомісія сказала: ок, ми будемо тримати такий показник і надалі. І не тому, що їм так хочеться. Зупиняються конвеєри на фабриках, звільняють людей, перевозять заводи. Ці процеси назад не відмотаєш. Це і є ціна переходу.

— Як ви оцінюєте результат цих змін зсередини ситуації?

— Трансформація величезна. Вперше з 1980-х років, коли Європа почала залежати від російського газу, ця залежність починає скорочуватись. В результаті цієї війни відбулась повна трансформація ринку газу в Європі.

Звісно, трансформація залежить від інфраструктури. Інфраструктура галузі (газові труби), яка визначала геополітику країн на десятки років уперед, стала нерелевантною через війну, тому що росія стала токсичною. Не тому, що газовий сектор обклали санкціями, а саме через токсичність росії.

Цю інфраструктуру заміняє і буде заміняти в довгостроковій перспективі інфраструктура для регазифікації зкрапленого природного газу, танкерів та труб, які пролягають до портів. Це, звісно, змінює постачальників газу. Якщо раніше найпростіше і найдешевше було отримати газ від росії по трубі, то зараз вже байдуже — дешевше це чи простіше — ринок врегулює ціну. Тепер газ може постачатись із різних джерел.

Із 2012 до 2022 року відсоток постачання зкрапленого газу в Європу ніколи не піднімався вище за 15%, а тепер він буде підніматись — вище і вище. Відбувається повний перехід від росії до Америки та Норвегії в першу чергу, меншою мірою — до Катару. Думаю, ми побачимо африканських гравців, які також збільшують свою роль на ринку Європи.

Однак ми бачимо також, що росія трохи відіграла позиції на ринку зкрапленого газу. По-перше, його ніколи не обкладали санкціями. У 2010-х роках вони поставили собі за мету стати одним із п'яти найбільших експортерів зкрапленого газу. І почали проєкти, з цим пов'язані — типу "Ямал ЗПГ", включаючи іноземних інвесторів, які залишаються в росії і працюють там — змінили ім'я, але не пішли. Там є і китайські інвестори.

Ця стратегія була втілена в життя. росія наростила здатність експортувати зкраплений газ. І що трапилось впродовж 2022 року? Не тільки скорочення присутності росії на ринку європейського імпорту природного газу по трубах, а й зростання її присутності на ринку зкрапленого газу на 50%.

Загроза відкату назад

— Від чого залежить подальша трансформація споживання газу, і чи може бути відкат назад?

— На це впливає багато чинників. Наприклад, рішення американських виробників зрідженого газу збільшувати його виробництво чи ні. Американський ринок зрідженого газу дуже волатильний, кожне бізнес-рішення дорого коштує промисловості. Їм потрібні додаткові гарантії, що Європа буде закуповувати у них газ у певному обсязі й надалі.

І тут виникає велике запитання — чи не очікує Німеччина й інші країни, що війна закінчиться, і знову можна буде повернутися до бізнесу з росією?

— У вас є відповідь на це запитання?

— Нема. Політики можуть декларувати одне, а зробити інше. Але мої джерела з енергетичної сфери в більшості вважають, що до роботи з росією ринок не повернеться. Окрім неймовірної токсичності, росія сильно їх "кинула" як бізнес-партнерів. В Європі не звикли так працювати.

— "Кинула" в якому сенсі?

— У росіян були обов'язки, вони мали постачати певний обсяг газу, але весь 2022 рік розповідали, що то у них якась неполадка на турбіні, то українці підірвали Nord Stream 2, потім Nord Stream. І весь час звучали незрозумілі виправдання з російської сторони, чому вони не будуть постачати газ в Німеччину в обсязі, на який контрактувались. Це виглядало як точка політичного тиску, який не спрацював. Німеччина вперше за 80 років переглянула всю свою зовнішню і воєнну політику.

Тому мені здається, що цей оптимістичний погляд колег, які працюють в енергетичній сфері, буде переважати. Тим більше, що всю інфраструктуру для транспортування зрідженого газу потрібно буде амортизовувати, використовувати. Ми вважаємо, що вона ще кілька десятків років буде формувати геополітику, енергетичну політику і безпеку країн Європи.

*Про вростання "Росатому" у європейську ядерну сферу, ефективність нафтових санкцій проти рф і як неочевидно для нас по енергетичній безпеці Європи вдарить підрив окупантами Запорізької АЕС — читайте в другій частині інтерв'ю: Ядерний ринок покарає росію, і "відмотати" все буде неможливо: інтерв'ю з професоркою Sciences Po Paris Анастасією Шапочкіною, ч.II