Іранські Fateh-110 і Zolfaghar – чи такі небезпечні ракети, створені на основі технологій півстолітньої давності?

Вже в листопаді, як стверджує керівник Головного управління розвідки України Кирило Буданов, можливе застосування проти України іранських ракет Fateh-110 та Zolfaghar, поставлених Іраном Росії.

Журналіст Олександр Коваленко, відомий також як Злий Одесит, розібрався в історії створення ракет та питанні, наскільки вони небезпечні для України.

Так, за його словами Fateh-110, дальність польоту до 300 км, що має, і бойову частину масою до 600 кг була створена на основі некерованої ракети Zelzal-2, яка, у свою чергу, була створена на базі Zelzal-1. Остання є продовженням китайської ракети СSS-8, а та була нічим іншим, як копією радянської С-75, пристосованої до завдання ударів по поверхні.

С-75 "Десна" — це зенітна ракета, яка була прийнята на озброєння СРСР далекого 1957 року і зрозуміло, що з тих пір технології пішли далеко вперед. Зокрема Zelzal-1 могла летіти на дальність до 200 км, а маса бойової частини становила близько 500 кг.

Іншим вихідним матеріалом для Zelzal-1 служив радянський тактичний ракетний комплекс " Місяць ", який було прийнято на озброєння СРСР 1964 року, в якого наприклад точність потрапляння варіювалася до 700 метрів.

Все це, на думку Олександра Коваленка, робить Fateh-110 більш уразливою, ніж сучасні ракети. Адже Fateh-110 ґрунтуються на технологіях більш ніж півстолітньої давності.

Складніша справа з ракетою Zolfaghar, яка володіє куди кращими характеристиками. Наприклад, ця ракета, ухвалена на озброєння у 2017 році, має дальність до 700 км. Крім того, дана ракета отримала систему наведення не тільки інерційну, а й GPS, що зробило її точнішою. Найімовірніше, в цьому Ірану допомогла РФ, адже Іран, який перебуває під санкціями, не міг отримати GPS-послуги.

Винятком могла стати лише російська супутникова система ГЛОНАСС, яку Росії так само ставить на іранські Shahed-136, що дозволило збільшити їхню ефективну дальність польоту і точність.

"Але головною проблемою Zolfaghar для наших ППО буде те, що ця ракета має бойову частину масою 579 кг, яка відокремлюється при заході на мету, що ускладнює її виявлення, відстеження та знищення. Наприклад, цільнокорпусні ракети ОТК "Іскандер" у цьому плані простіше перехоплювати ", — констатує Злий Одесит.

Як припускає спікер Міжнародного волонтерського співтовариства InformNapalm, солдат ВСУ Михайло Макарук, в обмін на ракети Іран міг отримати в Росії доступ до деяких ядерних технологій.