Чому не слід радіти та вірити "опозиції" російських воєнкорів

Одночасно із успіхами ЗСУ на Харківському та Херсонському напрямках у країні-агресорі активизувалися Телеграмм-канали так званих "воєнних кореспондентів", що рубали правду-матку, повідомляючи про відступ і втрати російських військ і шукаючи винних, що значно збільшило їхню аудиторію серед українців.

Втім, як доводить у своєму розслідуванні Детектор медіа, не слід вірити такій опозиційності, адже вона фіктивна.

Останнє доволі легко доводиться тим фактом, що усі десятки ТГ-каналів цих воєнкорів мають спільні риси, такі як:

• всі вони працюють в єдиному інфополі, а більша частина їхнього контенту дублюється за рахунок репостів одне в одного, а самі ці канали просувають єдиний порядок денний, або навпаки ігнорують його;
• прослідковуються зв'язки з керівництвом Росії та спроби ці зв'язки приховати. Так, коли всередині літа за даними Bloomberg, група неназваних "воєнкорів" зустрічалась із Путіним, російські телеграм-канали заявили, що начебто "воєнкорів" викликали на килим, щоби "прочистити їм мізки" за надмірну критику дій російського командування і взагалі взяти нахаб на короткий повідець;
• праця воєнкорів спрямовується на виправдання дій військового керівництва, для чого використовується добірка універсальних цитат. Наприклад, слова, які приписують німецькому фельдмаршалу Мольтке: "Главным объектом операций должна являться не территория или укрепленный пункт противника, а его армия; лишь ее разгром способен решить исход кампании". Її використовують щоразу, коли російська армія відступає, а українська — бере під контроль населені пункти;
• воєнкори стали тими особами, котрі в інформаційному полі закликають рф воювати по-справжньому, наприклад, бити по цивільній інфраструктурі України, аби "повернути Україну в Середньовіччя". Зараз вони радіють: фото й відео наших міст без світла — їхнє щоденне свято. Тобто тим самим воєнкори виправдовують військові злочини в очах пересічних росіян, називаючи це "звичайною і навіть необхідною справою";
• при цьому "воєнкори" завжди залишаються у руслі ключових кремлівських наративів. Коли треба, гасять обурення й паніку — наприклад, так було у випадку з вибухом на Кримському мосту. Коли треба, навпаки — піднімають температуру до необхідного рівня, шукаючи винних серед військових комісарів, командирів або губернаторів;
• серед винуватців проблем, про які пишуть "воєнкори", ніколи не буває Путіна, що вищий за критику і взагалі завжди правий, просто за їхньою думкою керівника рф всі обманюють і не кажуть усієї правди.

Тим часом був розвінчаний черговий фейк кремлівської пропаганди.