Чи наважиться Лукашенко на вторгнення в Україну і чим це йому загрожує? Аналіз та прогноз

Тема втягнення Республіки Білорусь у війну з Україною залишається актуальною з 24 лютого 2022 року, коли з білоруської території вторглися російські війська та полетіли російські ракети. З того часу самопроголошений президент РБ Олександр Лукашенко відзначився низкою одіозних заяв, поки нарешті в жовтні відкрито не визнав, що Білорусь бере участь у так званій "військовій спецоперації" рф в Україні. Щоправда, запевняв, що своїх військових на українські території він не відправляв.

Ще одним доказом того, що білоруський режим працює у зв’язку з російським, стало голосування, яке відбулося 12 жовтня у Генасамблеї ООН. Білорусь тоді опинилася серед п’яти країн (включаючи рф), які підтримали агресію росії проти України та спроби анексії нових територій. Тоді як 143 держави затаврували Росію ганьбою.

З огляду на дедалі очевидніше втягування Білорусі у війну проти України, "Телеграф" обговорив з експертами ймовірність повторного вторгнення з території РБ, а також — як на такий наказ можуть відреагувати білоруські збройні сили.

Що стримує Лукашенка

Директор Інституту світової політики, автор книги "Гібридна війна" Євген Магда наголошує, що питання можливої участі білоруських військ у війні проти України актуальне з 24 лютого цього року – від початку широкомасштабної російської агресії.

"Те, що досі білоруські військові не взяли безпосередньої участі у війні проти України, – безумовний плюс. Це свідчить про те, що значна їхня частина розуміє безперспективність подібної авантюри та власну нездатність щось протиставити ЗСУ, – пояснює експерт. – Білоруси не мають бойового досвіду, вони не брали участі навіть у реальних миротворчих операціях (за винятком рейду до Казахстану під прапором ОДКБ у січні 2022 року).

Армія РБ формується з допомогою призову, крім низки підрозділів сил спеціальних операцій. Але ці підрозділи мають вигляд преторіанської гвардії Лукашенка. Вони брали участь у придушенні масових протестів у серпні-вересні 2020 року після фейкових результатів президентських виборів у Білорусі. Тож сам Лукашенко не надто зацікавлений кидати їх у реальний бій".

На противагу цьому, продовжує Євген Магда, на боці України воюють сотні білорусів-добровольців, об’єднаних у полк Кастуся Калиновського та полк "Погоня". І це люди, наголошує він, які реально обстоюють білоруські інтереси, честь Білорусі перед світовою спільнотою. Саме вони доводять, що далеко не всі білоруси готові бути разом із режимом Лукашенка.

"Вже зрозуміло, що ні Лукашенку, ні його оточенню вірити не можна. Так, голова Державного прикордонного комітету Республіки Білорусь Анатолій Лаппо за лічені дні до російського вторгнення (у тому числі з території РБ) давав слово офіцера, що з білоруської території вторгнення не буде. Зараз Білорусь активно передає росії військову техніку і боєприпаси, яких тій не вистачає, є тиловою базою для країни-агресора, звідти по нас періодично летять ракети, а останнім часом й іранські дрони, але, мені здається, Лукашенко чудово розуміє: як тільки він погодиться на безпосередню участь білоруських військових у бойових діях проти України, віддавши відповідний наказ, його політична кар’єра почне стрімкий зворотний відлік. І це розуміння утримує Лукашенка від такого кроку", — резюмує експерт.

Білоруси не хочуть воювати

На думку військового оглядача, головного редактора "Апострофа" Дениса Поповича, ймовірність переходу білоруських військових на бік ЗСУ абсолютно не виключена і є однією з причин, чому Білорусь не наважується вступити у прямий військовий конфлікт з Україною на боці росії.

"Щобільше, – продовжує експерт, – вже зараз у білоруській пресі звучать прямі заклики до військових не підкорятися наказам Лукашенка, якщо він почне пряме вторгнення в Україну, і переходити на наш бік, зокрема, приєднавшись до батальйону ім. Калиновського". Це білоруське добровольче формування, яке з березня воює на боці ЗСУ. У білоруській пресі також описуються трагічні наслідки прямого вступу Білорусі у війну".

Про те, наскільки білоруси не хочуть воювати з Україною, каже, за словами Дениса Поповича, провал мобілізаційних навчань із військовими комісаріатами, які проводилися влітку цього року у прикордонній з нашою країною Гомельській області.

"На сьогоднішній день Білорусь продовжує відвантажувати росії боєприпаси, ремонтує техніку в інтересах збройних сил рф. Але ж країна, яка готується до нападу, не роздає свої боєприпаси іншій армії. Тому поки більше схоже на те, що Лукашенко й надалі обслуговуватиме інтереси путіна, надаючи йому матеріально-технічну підтримку та територію для подальших атак проти України, це і є та плата за лояльність, яку Лукашенко дає Кремлю в обмін на те, щоб якнайдалі відтягнути момент прямого вступу у війну, – вважає експерт. — Питання — як довго Лукашенко зможе маневрувати в такий спосіб".

Тому, констатує Денис Попович, не можна повністю виключати можливості прямого вступу Білорусі у війну проти України, попри перераховані вище фактори.

У разі наказу про наступ можливі відставки та саботаж в армії РБ

Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігар Тишкевич зазначає, що питання втягнення білоруських військовослужбовців у війну проти України передбачає підпитання: на чиїй території, за яких умов, за якої перспективи?

"Поки що втягування збройних сил РБ у бойові дії малоймовірне. У перспективах найближчих трьох місяців — це фентезі. Але, наприклад, якщо пізніше буде віддано наказ наступати, перше, що відбудеться — досить велика кількість рапортів про відставку. Перед наступом проводяться мобілізаційні заходи, а військові — не дурні, зрозуміють, до чого все йде. Друге — піде відмова стріляти, буде такий пасивний опір, саботаж наказів. Третє — здаватимуться у полон, — прогнозує експерт. — Певна частина, звичайно, намагатиметься виконувати накази. Але всі ці варіанти не передбачають розвороту зброї. Я маю на увазі не окремі випадки, а масовість. Таке можливе лише за умови, що є якийсь мобілізаційний центр, який ухвалює рішення та віддає чіткі вказівки. Щоб він з’явився, потрібен час".

Це все, наголошує Ігар Тишкевич, гіпотетична ситуація у разі, якщо білоруські війська атакують Україну.

"Якщо після такого удару війна перекинеться на територію РБ, ймовірні зміни позицій низки військовослужбовців, – вважає він. – При цьому немає сумнівів, що значна частина білоруської армії вкрай небоєздатна. За готовністю воювати білоруська армія, безумовно, поступається Україні – і мотиваційно, і за відсутності досвіду. І якщо всередині самої Білорусі розпочнуться процеси зміни влади, хто знає, куди повернуться багнети армії РБ".