«Їжаки мають залишатися на Майдані – як нагадування, що й у війну мистецтво існувало»: художниця Варвара Логвін

Вже кілька тижнів практично щодня на Майдан Незалежності у Києві приходить Варвара Логвін. Тут, у центрі столиці, вона перетворює протитанкові загородження на артоб’єкти, покриваючи безликий метал петриківським розписом.

"Робоче місце" Варвари Логвін – уродженки Шостки, яка зараз мешкає у Києві, – на Майдані навпроти Будинку профспілок. Тут на розі пішохідної зони є кілька протитанкових їжаків – відлуння весняних атак росіян на столицю. Їх зсунули через непотрібність з проїжджої частини, але остаточно не прибрали. Тепер уже другий об’ємний шестикінцевий хрест "розквітнув" традиційними українськими візерунками.

– За освітою я юрист та економіст, займалася піротехнічним бізнесом, а малювання – це моє хобі, – розповіла "Телеграфу" Варвара. – У мене мама – художниця, я навчалася у школі мистецтв, у студії петриківки займалася 9 років. Цей вид живопису мій улюблений, але я його трохи переосмислюю і роблю сучаснішим, він у мене виходить некласичним. Традиційний розпис завжди без підмальовки, без нічого, як рука пішла, так і йде – криво-косо, все дуже розмашисто. А я в цьому плані перфекціоніст, мені важливо, щоби все було акуратно, симетрично.

Перед тим як братися за фарби, Варвара розмічає майбутній малюнок на попередньо підготовленому "полотні". У випадку із загородженнями це зачищення металу від іржі, нанесення акрилової ґрунтовки, а потім акрилової емалі у два шари. Тільки в цьому випадку, уточнює художниця, фарба лягатиме рівно.

- Їжак, над яким я зараз працюю, у національних кольорах Польщі. Це подяка за підтримку українців та допомогу, яку поляки надають нашій країні, — уточнює Варвара. – На ньому не буде зеленого кольору, який практично завжди присутній у петриківському розписі. А перший їжак на Майдані – чорно-червоний, як наш альтернативний прапор, малюнок – грона калини. До цього ще був один із жовтим фоном, його можна побачити біля дороги поряд з центральним входом на територію ВДНГ.

Художниця додає, що поки що не знає, скільки ще їжаків розмалює. Каже, що все залежить від настрою та певною мірою фінансових можливостей. Хоч і є охочі підтримати донатами її проєкт, переважна більшість витрат лягає на власний бюджет.

- У мене немає чіткого плану, я просто малюю, бо це не замовлення, а творчість у чистому вигляді. Тож наскільки в мене вистачить сил і бажання. Основне посилання, з яким я взялася за розпис протитанкових їжаків, — хотілося розповісти світові про українську культуру. І хоча в мене вже багато пропозицій щодо подальшої долі їжаків (їх хочуть забрати, зокрема, до музеїв), мені здається, вони довше мають залишатися саме на Майдані. І не як загородження, готові захищати місто, а як артоб’єкти, які нагадують і про саму війну, і про те, що мистецтво в цей час так чи інакше існувало.