Контрнаступ може закінчитися одним із трьох сценаріїв, - Роман Костенко про Каховську ГЕС, звільнення Криму та зарплати військовим

Інтерв’ю з секретарем Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, полковником СБУ Романом Костенком ми записували двічі — перед тим, як росіяни підірвали Каховську ГЕС (аби зрозуміти, що відбувається на півдні і які бої там тривають кожного дня), і вже після вибуху — про те, які наслідки катастрофа матиме для південного фронту, чи дійсно зменшилась кількість росіян на тому напрямку і яка була справжня мета цього підриву. Також Костенко розповів "Телеграфу" про виплати військовим, зміну призовного віку і розрив між тилом та фронтом.

Про підрив Каховської ГЕС та лінію фронта

— Як ситуація на південному фронті змінилася після підриву Каховської ГЕС? Що відбувається на півдні після затоплення?

— Лінію фронту це не зрушило. Вона також проходить Дніпром, але питання в тому, що Дніпро тепер став ширшим. І якщо раніше бої йшли на островах, то після підриву ці острови пішли під воду, їх немає.

Тепер між нами та ворогом просто річка Дніпро. Іноді ще дерева і будинки, що залишилися. Наразі складно прогнозувати, як зміняться бойові дії. Ми зрозуміємо це тоді, коли вода зійде, зміниться ландшафт. І від цього залежатиме вже, як ми вестимемо бої.

— Чи багато позицій росіян змило? Люди, звільнені з окупованих територій, розповіли, що росіяни втратили багато техніки, частина російських солдатів потонули.

— За моєю інформацією, вони були попереджені та відійшли раніше. Техніку вони точно відсунули раніше. Ми бачили, що вони це робили перед тим, як стався вибух греблі.

Ми думали, що вони відводять техніку через те, що ми по них завдаємо ударів, але виявилося, що за кілька днів вони підірвали дамбу.

Позиції їх дійсно затопило. Тому що вони перебувають уздовж берега. Але вони відійшли зі своїх позицій організовано. На деяких напрямах росіяни були попереджені. Дехто втопився, декого взяли в полон. Але більшість встигла відреагувати.

— Тобто всі розмови про те, що вони не знали про підготовку, це неправда?

— Вони могли бути не попереджені, навіщо їм треба відводити техніку. Їм просто дали команду. Ми бачили, що вони також копають собі нові позиції вище, ми чули про їхні перехоплення, що вони говорили своїм бійцям: "Стежте за рівнем води". Звичайно, вони б не сказали, яку катастрофу збираються влаштувати.

Вони теж зазнали втрат, змило ряд їхніх солдатів. Але навіть якби вони їх не попереджали, великих жертв у них не було б, вода підходила поступово, і в них був час, щоб піти на своїй техніці. Можливо, окрім Каховки.

— Наскільки поменшало росіян на тих територіях? Вже була інформація, що вони перекинули частину людей на інші ділянки фронту.

— Є інформація, що незначну кількість підрозділів вони перекинули на Запорізький напрямок. Зараз вони, бачачи, що вода відходить, починають повертатися на свої позиції.

Понад мільйон людей без питної води

— Є перехоплення розмов росіян, у яких йдеться, що цей підрив нібито було зроблено для того, щоб зашкодити українському наступу на півдні. На вашу думку, для чого вони це зробили?

— По-перше, це було зроблено, щоб вивільнити певні військові резерви.

Дамба – це єдине сухопутне з'єднання між правим і лівим берегом.

Так, вона була замінована та охоронялася, але її наявність – це потенційна загроза нашого переходу на інший бік.

Ширина Дніпра у деяких місцях сягала 300 метрів, що дозволяло б нам форсувати його.

По-друге, таким чином зруйнували єдиний, аж до Запоріжжя, сухопутний перехід. Збільшили водну перешкоду між нами та собою, щоб себе убезпечити. Зменшили кількість територій, які необхідно контролювати. І створили величезну природну катастрофу. Великі питання щодо забезпечення питною водою Нікополя, Марганця, Кривого Рогу та сіл, що знаходяться вздовж Дніпра. За прогнозами: понад мільйон людей може залишитися без питної води. І це лише на правому березі Дніпра.

На лівому березі люди опинилися ще й без електрики та газу. Це така тактика росіян: за допомогою подібних терактів вирішувати свої політичні та військові завдання.

Взимку вони били по наших теплоелектростанціях, зараз по нашій гідроінфраструктурі. Я думаю, вони мають бажання залишити нас без будь-якої генерації та знищити нашу енергетику.

— Чи зменшилась після підриву дамби кількість обстрілів з їхнього боку?

— Вони продовжують обстрілювати, кількість практично не знизилася. А коли дамбу було підірвано, то вони навіть збільшили інтенсивність і били навіть по місцях евакуації людей. Вони обстрілювали саме цивільних людей. Вже є загиблі, поранені. Стрілецькі бої ведуться менше, ми не так добре бачимо один одного. Здебільшого це артилерійські дуелі. Коли вода стабілізується, ситуацію можна буде бачити краще.

Про дії ворога

— Скільки стояло росіян і хто саме на тих тимчасово окупованих територіях до підриву? В ГУР раніше казали, що там близько 150 тисяч росіян.

— Там стояла десантна дивізія. Морські піхотинці, артилерійські підрозділи, підрозділи Росгвардії, так звані підрозділи тероборони. Всього до 100 тисяч їх там. Є угрупування в Криму, яке стоїть як резерв.

— Чи добре вони підготувались за цей час?

— За нашою інформацією, і вода, і лівий берег заміновані повністю. Є шляхи, по яких вони можуть спускати човни. Але якщо брати в цілому, то найвужчі місця в районі Каховки, де Дніпро завширшки 280 метрів (ще до підриву ГЕС. — Ред.), вони замінували — і воду, і береги.

— Наскільки це для нас буде серйозною перепоною при форсуванні Дніпра? Якщо ми це робитимемо.

— Якщо колись стане питання форсування Дніпра, то це буде великою перешкодою. Але немає нічого неможливого. Питання у підготовці. І питання ціни. Коли ворог має таке серйозне озброєння, це може спричинити великі втрати й всі це розуміють.

— Що наразі відбувається навколо Кінбурнської коси? Віталій Кім сказав, що вона вже перетворилась на острів, і, коли ми спілкувались до підриву Каховської ГЕС, ви казали, що противника там небагато.

— Косу теж підтопило. Противник там залишився, але їм також дуже складно туди добиратись. Стратегічного значення наразі вона не має, і утримувати її або захоплювати зараз досить складно.

Багато хто казав, що можливо її треба захопити. Але це складна ситуація. Ми розуміємо, що можна там висадитись, обійти міни. Але такий вузький клаптик місцевості можна перетворити в острів Даманський, який свого часу Радянський Союз втопив на китайському кордоні. Там пустеля, й утримуватись буде важко.

І логістичне забезпечення теж буде складне.

Тому окремо її відвойовувати я перспектив не бачу. Якщо в контексті загального контрнаступу, використати як окрему ділянку для відволікання дій ворога, то можливо. Але за наявності вертольотів, плавальних засобів.

— Чи ми проінформовані про дії ворога? Скільки ми знаємо про пересування росіян?

— Я думаю, достатньо. І від місцевого населення, і завдяки оптичним засобам розвідки, супутникам, БПЛА, перехопленням. В нас є практично вся інформація про противника.

Про контрнаступ та літаки

— Зараз за кожен острів, за кожний метр йдуть важкі бої, і тут на півдні теж. При цьому періодично в ефірах можна чути різні прогнози, очікування від наступу. Чи треба бути обережнішими в оцінках, тим більше публічних?

— Кожна людина має право на свою думку. Просто говорити про наступ загальні речі — можна. Але, наприклад, людям вже багато наговорили, підняли градус навколо успішного контрнаступу. Наче вже завтра буде Перемога. І в цьому році все буде.

Ми повинні говорити, що ми будемо діяти, що нам дають зброю, що ми до цього готуємось, але переможемо ми тоді, коли переможемо. Бо зараз всі очікують, замість того, щоб переводити економіку на військові рейки, розвивати наш оборонно-промисловий комплекс, готувати людей, залучати партнерів і казати, що війна буде довго. Люди чекали травня, коли ми будемо в Криму. Але травень пройшов, а ми ще не в Криму.

— Чи у вас є до когось особисто претензії щодо того, що цей градус підігрівався?

— У нас було сказано багато надуманих речей. Росія — ресурсна держава. В неї багато сил і засобів, і для того, щоб їй протистояти та хоча б вирівнятись і зупинити фронт, треба багато ресурсів. Зокрема, допомога наших партнерів. Партнерам кажуть, що вже завтра ми будемо в Криму, а при цьому ми втрачаємо Бахмут, Соледар, нас давлять на інших напрямках фронту.

А у населення настрої, ніби це ми вже усюди наступаємо. Хтось скаже, що треба давати людям надію. Але треба не перевищувати очікування. Треба казати людям правду. Що ми тут відступаємо, а тут готуємось до якихось активних дій. Але які вони будуть — ми побачимо. Бо зараз, хто б що казав, ніхто не знає, як завершиться весняно-літня кампанія. Я це справді не називаю контрнаступом. Я це називаю кампанією. Вже осінньо-літньою.

Це та кампанія, яка покаже, до чого ми прийдемо. Це як два сильних боксери вийдуть на ринг, і ніхто не скаже, хто з них переможе. І лише бій покаже, хто сильніше.

Зараз ми отримали деяку зброю від партнерів, підготували резерви, і росіяни знають, які ми дії будемо робити, вони до цього теж підготувались. Сказати, що вони побіжать, як тільки ми підемо, не можна. Все покаже кампанія, яка буде складатись не лише з наступальних дій. А й з глухої оборони, з переходу до наступу і до оборони, з маневрів.

— Тобто росіяни також достатньо проінформовані про наші дії?

— Зараз складно бути не проінформованим. Складно накопичити війська, щоб не було зрозуміло, де ти збираєшся вдарити. А для того, щоб так накопичити, щоб мати можливість вдарити там, де противник не знає, треба мати людські ресурси, як у росіян.

Супутники, радіо перехоплення або агентура покаже, що якісь війська починають перекидати ресурси в якийсь район. Противник все це аналізує. І розуміє, що в тому районі будуть якісь активні дії. Для того, щоб заплутати, треба зробити чотири однакових угрупування і перекинути їх в чотири окремі точки. Це важко зробити при тих ресурсах, що в нас є. Все одно на ймовірному напрямку удару буде більше людей та техніки.

— Контрнаступ — це вже перемога чи це, як ви сказали, кампанія, етап війни?

— Це дія. Яка може закінчитись або якимись позитивними для нас наслідками, або негативними, або ніяк. Хтось думає, що буде, як з Херсоном, три дні — і ми вже біля кордонів. Все може бути, але це малоймовірно.

— Багато кажуть про необхідність F-16. І зараз ми вже бачимо нарешті позитивні зрушення. Кажуть, що вони дуже допоможуть нам у звільненні Криму. Чи дійсно ці винищувачі відіграють таку ключову роль?

— Я не знаю, як якась конкретна зброя може нам допомогти звільнити щось конкретне: Крим, Донбас. Це все комплексний підхід. Якби в нас вже були ці винищувачі, це б нам допомогло взагалі у проведенні активних дій. В першу чергу це допомогло б у протиповітряній боротьбі та закритті неба. Враховуючи ще, яка в них буде модифікація.

Це дасть нам можливість завдавати удари по російських літаках, які пускають ракети по нашій території. Тому що зараз у нас такої можливості немає. І також винищувачі можуть підтримати наші війська під час наступу.

Якщо в цілому говорити про авіацію, то літаки в сучасній війні не є такою вже ефективною зброєю. Особливо такі однотипні, як у нас і у рф. Якщо їх прибрати, то у війні мало що зміниться.

Артилерія, ракетні війська, танки, ракети дальнього ураження — це те, що вирішує зараз більше.

Про Крим, паспорти рф та колаборантів

— Що ми маємо зараз робити, аби повернути Крим не лише військово, а й політично? Доносити, що це така ж сама наша територія?

— Робити партнерам посил, що ми будемо звільняти всі території, які прописані у нас в Конституції до 1991 року. Не давати нашим партнерам закладати Крим як компромісну територію. Або як нейтральну територію, на якій немає ні російських військ, ні українських.

І робити вже посили — що буде з людьми, які були колаборантами, робили злочини, ті, хто взяли паспорти. На лівому березі змушували робити це погрозами, змушували переоформлювати домівки.

— Ну от ви кажете, що людей змушують. А як тоді вирахувати — ця людина колаборант чи її змусили?

— В нас є закон про колабораціонізм. І його треба переглядати. Треба, щоб правоохоронні органи чітко розділяли людей, які вимушено отримували паспорти, й тих, хто добровільно йшов на співпрацю. Бо будь-яка людина, яка вимушено отримувала паспорт, якщо її будуть запитувати про це, може поставити запитання у відповідь: а чому ви за день втекли звідси?

І тоді автоматично за це теж має хтось відповісти.

Про виплати військовим, мобілізацію та зменшення призовного віку

— Про виплати військовим. У Верховній Раді збиралась робоча група щодо цього питання, потім був проголосований законопроєкт 9342, але чи є це розв'язанням проблеми? (Йдеться про бойові премії для тих військових, хто знаходиться на фронті. — Авт.)

— З цими виплатами від початку було незрозуміло. Перший час, коли їх скасували, був бардак. Навіть ті, хто на полі бою, не отримували гроші. Я дзвонив у Генштаб, і мені розповідали, що вони самі не можуть зрозуміти, що відбувається.

До мене почали звертатись військові… Але зробили ситуацію, що ніби це винуватий парламент, що це депутати забрали 30 тисяч. Но депутати нічого не забирають.

Цю ситуацію намагались вирішити політично. Бійцям, які на фронті, намагались "замилити очі". Спочатку запропонували робочу групу, але не для того, щоб повернути виплати, а щоб всі перестали про це говорити. Врешті-решт вони взяли чинну норму з урядового акту про те, як зараз виплачується 30 тисяч, і вставили її в закон.

А щоб не було питань, то в цей закон ще вставили багато правильних речей: про відпустку у 30 днів, про строковиків, курсантів.

— Тобто зманіпулювали?

— Так. Треба було розробити градацію: хто на Закарпатті, наприклад, той нічого не отримує, хто ближче до фронту, отримує 10 тисяч і більше. В мене була пропозиція так званих позик. Наприклад, є боєць, якому держава платити не може. Але він може відкрити собі рахунок, на який кожного місяця буде надходити 20 тисяч гривень. І після війни він зможе взяти ці гроші, враховуючи, скільки він прослужив. Де взяти ці кошти? Воює в нас мільйон, це сили оборони, і є приблизно 35 мільйонів, які не воювали, і які готові віддавати такий додатковий податок, як воєнний збір.

Так само з пораненими, які отримують 800 гривень. Ми додали їм 6 тисяч гривень. Це також смішна сума. Яка тоді мотивація буде у бійців, які зараз йдуть в контрнаступ?

Тому я подав правку про те, щоб військовий отримував 30 тисяч, якщо його поранять.

— Чи бачите ви тоді розрив між тиловими містами та фронтом, якщо таке відбувається?

— Так, бо розпалили тему з контрнаступом. Ніби все вже завершується. По-перше, мобілізація в нас продовжується. По-друге, ухвалили закон про зменшення призовного віку, зараз будуть мобілізувати цю категорію — з 25 років до 27 років. А якщо війна затягнеться, то треба буде ухвалювати закони та знижувати вік до 23 років, а може, до 20 років. Суспільство треба готувати до цього. Бо є купа людей, яким не до війни.