"Ставки дуже високі": Гармаш про "ядерку" медведєва, битву за Бахмут і шанси на деокупацію Донбасу

Перемовник від України в ТКГ оцінив "Телеграфу" нові загрози від рф та чи вдасться Києву виграти війну

Напередодні "Рамштайну-8" експрезидент росії, заступник голови радбезу рф дмитро медведєв вчергове заговорив про можливе застосування ядерної зброї проти України та інших держав.

"Телеграф" попросив оцінити представника української делегації в Мінській тристоронній контактній групі Сергія Гармаша (уродженець м.Єнакієве, Донеччина) останні "ядерні" погрози медведєва. А також запитав перемовника про шанси на деокупацію Донбасу і перемогу України в 2023 році.

— Для чого в росії знову роблять заяви про ядерну зброю, ядерну війну і так далі?

— Мене дуже тішить цей закид в останньому пості медведєва. Тому що він свідчить про те, що в росії розуміють можливість програшу у війні з Україною і усвідомлюють — це дуже серйозна перспектива. Адже не дерма медведєв саме зараз таке написав, перед "Рамштайном".

Таким чином він хоче залякати Захід, щоб той не давав нам зброю, яка може призвести до поразки росії у війні. Він фактично послав Заходу (можливо, сам того не бажаючи) сигнал про те, що рф боїться цієї поразки і вважає її цілком реальною перспективою, якщо зараз Україні нададуть зброю. А нам її дадуть (маю на увазі танки), адже вся логіка розвивається у цьому напрямку.

Тут просто ще раз треба нагадати пану медведєву основний наратив російської федерації. Він його так часто повторює, що і сам забув. Маю на увазі тезу про те, як вони люблять казати, що росія, мовляв, воює не з Україною, а з НАТО. Але ж в НАТО є три ядерні держави (США, Великобританія, Франція, — Авт.). Тому коли вони кажуть, що ядерні держави не програють у війнах (а якщо і програють, то починається ядерна війна), то нехай медведєв згадає, з ким вони "воюють". І у кого більше шансів виграти справжню ядерну війну. У однієї росії як ядерної держави чи у трьох країн з "ядеркою".

Я вже не кажу про те, що сам факт такої заяви медведєва у вигляді ядерного шантажу, як показав досвід, призводить до зворотної позиції як раз на Заході. Тому що в західних країнах розуміють, що не буде застосована ядерна зброя в будь-якому випадку. Інакше це буде кінець взагалі для росії як військової держави. Але ці погрози, що не виконуються, фактично свідчать про слабкість росії. Тому на Заході все менше після таких погроз бояться росію.

Якщо ж наші союзники її менше бояться, то дають нам більше зброї, щоб ми скоріше закінчили цю війну. Тому я вдячний пану медведєву за такий пост, за такі слова на адресу Заходу, що росія вважає перспективу програшу цілком реальною.

— Перейдемо до ситуації в гарячих точках. Яким чином події в районі Соледара і Бахмута вплинуть далі на інтенсивність бойових дій і наскільки вони матимуть вирішальне значення у війни?

— Говорячи про Соледар, треба дивитися на ситуацію по аналогії з тим, яке співвідношення ціни і товару, за яку його отримали. На мій погляд, ціна Соледару для російської федерації надто висока. Звичайно, нам вигідно "продати" за таку дуже високу вартість. Тому що фактично Соледар став тією позицією, де зараз утилізується основна бойова одиниця росії — ЧВК "Вагнер". Причому ця утилізація відбувається спільними зусиллями як українських військових, так і російських. Маю на увазі міноборони рф, з яким пригожин — керівник ЧВК "Вагнер", — вступив у відкритий конфлікт.

В тому ж Соледарі останнім часом воювали не просто зеки, яких нікому в рф не шкода і яких ніхто не рахував, а вже елітні підрозділи "Вагнера". А що таке знищення елітних підрозділів? Це фактично знищення самої ЧВК. Оскільки, щоб підготувати елітних "вагнерівців", потрібні час, гроші і, знову ж таки, досвід. Думаю, що відбувається така собі операція з утилізації ЧВК.

— Що ще дає Соледар росії у військовому плані?

— Він дає змогу ворогу просуватися в напрямку оточення Бахмуту. Але мати змогу просуватися і просуватися — різні речі. Знову ж таки, які ці темпи просування? Сьогодні ці темпи, на щастя для нас, дуже низькі. Тому оточення Бахмуту немає. Я сподіваюсь, що його не буде. А якщо буде, надіюся, що наші війська звідти вийдуть, і ми знову ж таки будемо рахувати ефективність дій рф на Донбасі саме співвідношенням ціни і цінності того "товару", який росіяни за цю ціну "отримали".

— Наскільки загалом реалістичним є сценарій деокупації Донбасу з урахуванням останньої військової активності рф та минулих оптимістичних прогнозів (і представників української влади, і низки експертів) звільнення східних районів України і перемоги в 2023 році?

— Думаю, відбувається великий наступ росії (на Донеччині, — Авт.), і він буде ще більше посилюватися. Тому що про це говорять цифри концентрації російських сил та техніки на Донбасі.

Не знаю, чи будуть вони намагатися до березня (як казали наші розвідники) "звільнити" всю Донецьку область (згідно з наказом путіна), чи пізніше. Але росіяни будуть намагатися це робити. Зараз в цьому зацікавлене і міноборони росії. герасимов же очолив "спецоперацію". Тобто йому треба буде показати результат.

Наскільки ми витримаємо цей удар — це дуже залежатиме від зброї, яку Захід нам дасть (чи не дасть) Я сподіваюсь, що дасть, тому що на Заході всі розуміють — фактично зараз буде вирішуватися доля всієї війни та чи буде Україна переможницею у ній, або ні. А якщо Україна не переможе, то на Заході чудово знають і розуміють, що тоді де-факто західний світ програє у цій війні. Ставки дуже високі.

Не знаю, чи буде цього року деокупований весь Донбас. Адже ми вже мали дуже цікавий досвід нашої масштабної ІПСО, коли навіть сам президент Зеленський дав публічний наказ про звільнення Херсону. Проте спочатку ми звільнили Харківську область. Просто тоді відволікли увагу росії від Харьківщини завдяки як раз цьому наказу, і звільнили її від росіян.

Тому, можливо, ми почнемо деокупацію Донбасу не з самого Донбасу (припускаю таке). Але думаю, що до кінця цього року вже буде очевидним результат всієї війни.