Спікер InformNapalm Михайло Макарук: про війну, переговори, український нонсенс та російський хаос

Михайло Макарук оцінив обстановку на фронтах російсько-української війни та міжнародну ситуацію

Серпень розпочався неспокійно для України та світу загалом. Росіяни активізувалися на Донбасі, потужно атакуючи на сході Донецької області. При цьому ходять чутки про можливу підготовку росією нового наступу на Харків, на Київ. Не вщухають ракетні обстріли. На цьому фоні прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив, що без переговорів росії та США миру в Україні не буде.

А Україна, у свою чергу, хоче досягти прямих переговорів з керівництвом Китайської Народної Республіки (КНР), оскільки Пекін має серйозний вплив на росію. Щоправда, Китай не особливо намагається допомогти зупинити війну, яку називає "українською кризою". Натомість він розкочегарює ситуацію в районі Тайваню, розпочавши там у четвер, 4 серпня, військові навчання. Така собі відповідь на візит спікера Палати представників США Ненсі Пелосі на Тайвань.

Про ситуацію на фронтах російсько-української війни, а також про хвилі, що йдуть від неї і захльостують світ, "Телеграф" поговорив зі спікером Міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm, бійцем ЗСУ Михайлом Макаруком.

Ми зробили неможливе!

– Які висновки можна зробити на шостому місяці повномасштабної війни?

– Можна сміливо говорити про український нонсенс. Ми зробили неможливе! Усі аналітики – західні, вітчизняні – казали, що за масованого нападу росії на Україну, з використанням ракетно-бомбових ударів, авіації, дай боже нам закріпитися по лінії Дніпра і не здати Київ. У результаті ж ми відкинули окупантів із Київської, Чернігівської, Сумської областей. Відсунули від Харкова. Даємо бій на Донеччині. Росіяни не взяли жодного облцентру, окрім Херсона. Вони стратегічно повністю провалилися. А від ЗСУ суспільство тепер вимагає більшого. При цьому слід розуміти, що ми воюємо проти другої армії світу. Як би убого вона періодично не виглядала, за кількістю техніки та живої сили противник перевершує нас у рази. Однак ми даємо їм відсіч.

Ну, а щоб успіхів на фронті було більше, декому треба не говорити про їхню необхідність, не вимагати чогось від ЗСУ, а максимально допомагати армії чи йти до армії. Тоді, гадаю, будуть найкращі результати.

– Важливим чинником є і відповідне озброєння…

– Безперечно! І тут є питання, зокрема до наших підприємств, навіть приватних. Вони можуть виготовляти не лише озброєння та боєприпаси, а й займатися модернізацією тих чи інших зразків.

Отримання закордонного озброєння продовжується. І нарощується. Вже у травні ми фактично не мали радянських боєприпасів. Вистріляли усі запаси. Наприклад, ті ж снаряди 152-мм вже навіть не закуповуватимуться. Вони віджили своє. Ми перейшли на боєприпаси натівського зразка – 155 мм. І тому, що вони кращі. І тому, що їх легше закупити, адже вони виготовляються багатьма країнами.

Ми відходимо від радянського озброєння, в принципі. Я знаю, що деякі полки розпочали переозброєння стрілецькою зброєю. Замість набоїв 5,45 мм (радянська класика) ми переходимо на патрони калібру 5,56 мм – натовського зразка. Це означає, що ЗСУ отримують зброю західного зразка. Плюс — відповідні боєкомплекти, ЗІП (запасні інструменти та прилади), інші аксесуари. І вони навчаються ведення бою, вже практикують його із цим озброєнням.

– У тему озброєння – не всі розуміють принцип роботи ленд-лізу. Відповідний документ був підписаний президентом США ще у травні, але ленд-ліз поки що так і не запрацював. З чим це пов’язано?

– Ленд-ліз запрацює з нового фінансового року, який у США розпочинається у жовтні. На даний момент американці надають нам озброєння та боєприпаси безкоштовно. За деякими програмами за рахунок свого бюджету. А ленд-ліз – це довгострокова позика. І нам доведеться за багато чого, що отримуватимемо в його рамках, платити.

Противник втрачає важливі позиції

– Що зараз відбувається на фронті та як найближчим часом можуть розвиватися там події?

– Вже пішли певні контрнаступи навіть на тих ділянках фронту, де противник має значну чисельну перевагу. Ізюмське угруповання російських окупаційних військ (за деякими даними, близько 30 тисяч) – це кілька європейських армій. І вчора вони якось втратили два досить цікаві населені пункти.

Те саме відбувається в районі Слов’янського напрямку, Запорізького.

Наразі ворог концентрує ударні групи на Херсонщині та у Мелітополі. Ймовірно, хочуть піти на Кривий Ріг, Миколаїв, Запоріжжя.

При цьому противник втрачає важливі позиції, не може вибити ЗСУ із плацдарму біля річки Ігнульець у Херсонській області, де наші військові добре закріпилися.

Наразі росіяни намагаються ще раз розпочати масований наступ. Щоб максимально захопити, а потім змусити нас до переговорів на своїх умовах. Однак вони отримують і продовжать отримувати добрих "лящів". І вирушать додому у пакетах.

– Багато йшлося про необхідність деокупувати насамперед Херсонську область. І навіть анонсувався контрнаступ там. Але поки що активного просування не видно. З чим це пов’язано?

– Насправді, просування є, низка населених пунктів уже звільнена. Але – так, ми рухаємося повільними темпами. З тієї причини, що ми ж не москалі – ми не будемо зтирати населені пункти з лиця землі, класти тисячами своїх цивільних і військових. Наша армія у цьому сенсі дуже відрізняється від російської. Скільки розмов було – ось, ЗСУ відійшли від Сєвєродонецька та Лисичанська! Так, відійшли. Але зберегли особовий склад. Тоді як росіяни в районі Лисичанська зазнали таких втрат, від яких досі відійти не можуть.

Наприклад, там ми спалили три їхні танкові батальйони. Не кажучи про піхоту. Це величезні втрати.

Ми ж відійшли на заздалегідь підготовлені – укріплені – позиції. А що росіяни? Після Лисичанська вони нічого важливого у стратегічному розумінні не взяли.

Покласти три танкові батальйони за районний центр, купу піхоти! Це "геніальність" армії. Дай бог більше рашці таких полководців!

Про американське повернення, угорські ігри та геополітичних російських розбійниках

– Президент України Володимир Зеленський під час онлайн-зустрічі з африканськими журналістами підкреслив, що якщо росія переможе Україну – це буде початком Третьої світової війни, у світі буде хаос. Чи згодні з цими заявами?

- Цілком згоден. Не секрет, що росія після України має намір взятися за Молдову, Балтійські країни, Польщу, Казахстан. Про це нещодавно говорив другий президент України Леонід Кучма. При цьому ці країни вже вплетені не у радянську геополітичну структуру, а в інші. Ті самі Польща та країни Балтії є членами НАТО та ЄС. А той же Казахстан тісно пов’язаний із британськими корпораціями.

Спроба перебудови такого світу, можливо, покаже, що управа на таких ідіотів та геополітичних розбійників як росіяни все ж таки є.

І в цьому сенсі досить адекватним був візит представника Палати представників США Ненсі Пелосі до Тайваню. Цей крок, здійснений всупереч Китаю, незважаючи на всі його погрози, показав, що є ще країни, які можуть прийти – і показати, на що вони здатні. Як КНР не брязкала зброєю, Пелосі свій візит здійснила. Тим самим показавши, що стара добра Америка часів "холодної війни" нікуди не поділася.

– Чи розуміє світ загрозу хаосу, яку несе росія?

– Розуміє. Але не весь. Втім, навіть до його далеких куточків, схоже, доходить, що руйнація світового порядку незрозумілими квазіутвореннями на кшталт росії призводить до загального хаосу. Ті самі африканські країни повністю залежать від програм продовольчої безпеки ООН. А це, у свою чергу, залежить від постачання зерна до тих чи інших країн. А зерно зараз нормально доставляти не виходить через російську агресію проти України. Тому Зеленський тим самим африканцям вкотре нагадав про всі ці взаємозв’язки. І я вважаю це правильним. Країни Африки мають чимало голосів в ООН. І не потрібно їх віддавати росії чи утримуватися від важливих голосувань. Час мати свою позицію. Орієнтовану на благополуччя тієї ж Африки, а не приречення її на продовольчу кризу, як робить росія.

– Як оцінюєте заяву прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, що без переговорів росії та США миру в Україні не буде?

– Орбан – ніхто. Це лише шавка, яка відпрацьовує гроші Кремля вже не один рік. Намагаючись при цьому залишатися при владі. Не секрет, що й націоналістична угорська партія "Йоббік", відома проросійськими поглядами, також вибудована за російські гроші та газпромівські засіки.

При Орбані Угорщина має територіальні претензії до всіх своїх сусідів. Просто один кгбшний дурник із Кремля знайшов іншого подібного дурника з Будапешта. Тож слова такого клоуна, як Орбан, можна сприймати як завгодно, тільки не серйозно.

– За яких умов можливі реальні переговори, реальне припинення війни?

– За перемоги України. За повної деокупації всіх українських територій, включаючи Донбас та Крим. Під час підписання акта капітуляції росії. За поступової виплати росіянами репарацій нашій державі.