Путіна обдурили, він не очікував від України такого опору – політичний психолог

Прагнення українців боротися за свою свободу вразило Росію, Європу та весь світ

Політичний психолог Світлана Чуніхіна у бліц-інтерв’ю "Телеграфу" розповіла, чому Володимир Путін був серйозно дезінформований і не очікував такої потужної підтримки України з боку Заходу, а також, чому більшість українців під час війни виявляє великий героїзм.

— Вже зараз можна говорити, що й Володимир Путін і Захід прорахувалися і щодо Володимира Зеленського, і щодо України, і не розраховували на такий потужний опір з боку української влади та народу. Як ви думаєте, чому це сталося?

— Путін прорахувався щодо України, а Захід щодо Путіна.

Щодо російського президента, то тут однозначно відбулася дезінформація, яка вдарила в результаті по самих авторах. Путін неодноразово говорив, що споживає інформацію з певної кількості джерел, що дозволяє суттєво звузити інформаційне поле. Дезінформований він серйозно, він точно не очікував від України такого опору, і від президента також. І взагалі, у нього до українців ставлення було таке, що українці — це такі ж росіяни, тільки тупі. Крім того, у нього є концепція привілейованого суверенітету, який має кілька великих гравців, а решта — жодного суверенітету і волі не мають. Не кажучи про те, що він не вірить, що наш народ має волю. Україні він завжди відмовляв у праві на цей національний суверенітет. Він завжди вважав, що всі акти громадянської непокори були інспіровані ззовні. І він настільки в це вірить, що з цієї інформації він виходив.

Те, що нам показали на нарадах у раді безпеки, у дні до війни він дав зрозуміти, що коло посвячених та людей, які приймають рішення, максимально вузьке. Тобто йдеться про повне викривлення інформації, що лягло в основу прорахунків. Плюс він був упевнений, що ніякий Захід за Україну не впишеться. Він у принципі вважає, що всі розповіді про цінності та права та свободи, демократію нічого не означають, а всі західні лідери такі ж цинічні та підлі як він. Як виявилося, Захід готовий йти на компроміси до певної межі, а Путін цю межу перейшов.

— Що стосується ролі Зеленського, котрий у цій ситуації, що визнають практично всі, став справжнім лідером, і об’єднав і Україну, і Захід?

— Для мене це не стало сюрпризом. Я завжди розуміла, що це людина з міцним внутрішнім стрижнем. Він твердо стоїть на конкретних цінностях, і всі вони мають гуманістичну природу. Його система людиноцентрична. Я була спокійна щодо його політичної позиції, у той час як усі намагалися побачити в його діях якусь зраду, ознаки капітуляції. Це була наша національна розвага довгий час. За всіх його шорсткостях, у цьому плані він зрозумілий. Хоча в емоційному плані я відчуваю до нього, як і всі українці, почуття глибокої благостності і що очолює сильний лідер. Може політик він не дуже, але лідер він хороший.

І важливо, що й українці, іноді навіть комічно, але так потужно чинять опір Росії та Білорусі

— Виходять із голими руками до мін, зупиняють танки словами.

— Тут йдеться про поведінкову схему. У таких умовах може бути класична тріада "бий, біжи, замри". І зрозуміло, що більшість українців воліють битися. Є й ті, хто завмирає безумовно, але критична маса готова битися і це справляє колосальне враження на Європу. Справа в тому, що Європа, яка живе в 21 столітті, зіткнулася з кризою, родом з 20-го. І їм це шок. Вони здивовані, що українці можуть так відчайдушно протистояти цьому. Те, що робить Путін і Росія, — це терор, крім того, що це війна. І ми бачимо колосальну реакцію по всьому світу, що це розуміють. Зараз все однозначно і жодних півтонів. Більшість сприймає Україну як країну, яка стоїть на варті вільного світу. Відчайдушна країна, що бореться, яка протистоїть жорстокому ворогові.

— А чи може все те, що відбувається, викристалізувати цю ту саму довгоочікувану нашу національну ідею? Волю до волі.

— Конфлікти, подібні до нинішнього, неможливі в ситуації простого згрупування. Це все одно вимагає актуалізації таких почуттів, як загальна солідарність, почуття приналежності. І все це має обростати міфологією, наративами. Виявляючи героїзм, ми маємо пояснювати себе собі. І в цьому сенсі справді утворюється національна ідея, відстояти себе як спільнота з цінностями, яка рухається в майбутнє.