У нас війна з РФ надовго і Україні час переходити в дипломатичний наступ – Андрій Сенченко

Загроза великої війни дедалі явніше постає перед Україною. Починаючи з 17 лютого різко зросла кількість обстрілів на Донбасі. Минулої доби, 19 лютого, їх була рекордна кількість – 136. На тлі влаштованої ними ж ескалації, окупанти влаштували евакуацію мирних жителів з ОРДЛО на територію РФ, а також проводять підриви, видаючи їх за дії "українських диверсантів".

Усі ці теми у суботу, 19 лютого, порушував президент України Володимир Зеленський, виступаючи на 58-й Мюнхенській конференції з питань безпеки.

Він закликав Захід дати, нарешті, гідну відсіч російській агресії, а також ініціював проведення консультацій у рамках Будапештського меморандуму, який гарантував збереження територіальної цілісності та суверенітету України в обмін на відмову нашої країни від ядерної зброї.

"Телеграф" поговорив про те, що відбувається зараз у ракурсі російсько-українського конфлікту та західної "заклопотаності", з нардепом V, VI та VII скликань, екс-замголови Радміну Автономної Республіки Крим, головою Всеукраїнського громадського руху "Сила права" Андрієм Сенченком.

Путін щодня цієї війни посилював тиск на Україну

– Що зараз робить Росія – і наскільки її дії є ефективними?

– Росія демонструє досить високу ефективність гібридних дій проти нашої країни. А ми в цей час обговорюємо нашу готовність відбивати масоване вторгнення російської армії, залишаючи якщо не за дужками, то без належної уваги інші сфери прояву російської агресії та інші можливості нашої країни їм протистояти.

На жаль, негідники та міжнародні злочинці також можуть бути кваліфікованими. Подивіться на системність та дисципліну меседжів, яку демонструє вся агресивна вертикаль Кремля. Там певний листковий пиріг – Скабеєва та Соловйов на телешабашах, Пєсков із Захаровою у твіттері, фейсбуці та на пресконференціях, далі Лавров із Шойгу на своєму рівні та, нарешті, головний агресор – Путін. Усі вони діють у межах певного сценарію, грають у пас.

Ця система поширюється як на меседжі, а й у дії. Подивіться, як вони збудили частину населення окупованих територій через зомбоящики, через нагнітання психозу, розповідаючи, що ось зараз Київ бомбардуватиме Донецьк та Луганськ. Підштовхнули частину людей до того, щоб вони евакуювалися на територію Ростовської області.

– Цьому передувала якась підготовка?

– Безперечно! Навіть логістична: засоби транспортування, підготовка місць розміщення, забезпечення першим необхідним. Ті ж звернення Пушиліна та Пасічника були записані заздалегідь. Тобто, це не вчора ідея народилася. А частина сценарію, заздалегідь підготовленого та у певний момент занедбаного.

- Яка мета всього цього?

– РФ усі вісім років війни діє, маючи не лише мету – руйнування нашої країни, – а й стратегію її реалізації. Багатосферну та багатовекторну. З варіантами вправо-вліво, які також заздалегідь прораховуються.

Хибно думати, що нагнітання відбувається саме зараз. Потрібно розуміти, що Путін щодня цієї війни посилював тиск на Україну. Просто змінювалися сфери застосування цих агресивних зусиль.

У 2014–2015 роках це був воєнний тиск. Потім підписали "Мінськ", чим завели країну до капкану. У когось з’явилися ілюзії, що це шлях до мирного вирішення конфлікту. А Путін лише перейшов на інші технології. Антиукраїнські "мінські домовленості" дозволили Кремлю розпочати потужний зовнішньополітичний наступ на нашу країну.

Коли стало вигідніше, Кремль посилив внутрішню дестабілізацію за допомогою медведчуків та мураєвих. Коли ж закрили їхні псевдоукраїнські телеканали Москва посилила енергетичний тиск.

Тактичну поразку у питанні внутрішньої дестабілізації України Кремль одразу ж компенсував новою фазою зовнішньополітичної агресії та відкритим брязканням зброєю біля наших кордонів.

Треба розуміти, що сумарна "товщина" цього листкового пирога, що складається з гібридних дій Росії проти України, лише збільшується щодня, усі 8 років війни.

Як треба діяти Україні

– Чи достатньо ефективно на цей тиск-напад відповідає Україна?

– На жаль, наша країна захищається більше рефлекторно. І це насамперед проблема психологічна. Причому загальна – і влади, включаючи всі складові сектора оборони та безпеки, і політичної еліти, і журналістів, і всього українського суспільства.

Хоча ми давно повинні грати соло. І це стосується не лише сьогоднішнього загострення. У нас війна із РФ надовго. І ми повинні прийти нарешті до того, щоб Путін і його банда, прокидаючись і ще не розплющивши очі, з жахом думали, що Україна викине сьогодні.

Останніми місяцями у нас з’явилися перші за вісім років війни прояви незалежної зовнішньої політики. Важливо, щоб вони переросли у реальну стратегію та системні дії щодо її реалізації.

Саме так: своя стратегія, а не реакція на те, що нам намагаються нав’язати різні політики з різних частин світу, заганяючи до певного сценарію, який їм вигідний.

Ми маємо свої національні інтереси. І нам важливо не лише оголошувати про те, що затверджено чергову стратегію – чи то звільнення Криму, чи забезпечення військової безпеки. Важливо, щоб ці стратегії були частиною чогось спільного, а головне – реалізовувалися. Кожен день. Щоб ми нав’язували свій сценарій нашому супротивнику та нашим союзникам. У нас на це є безперечне моральне право. Після добровільної відмови від третього за потужністю ядерного арсеналу та після всіх жертв, які зазнала наша країна, захищаючи принципи, що яскраво декларуються лідерами демократичних країн з найвищих трибун.

– Які подальші сценарії розвитку подій?

– Значною мірою вони залежать від стійкості української влади. На мій погляд, якщо влада встоїть під масованим багатостороннім зовнішнім тиском – не піде на реалізацію злочинних "мінських домовленостей", це може стати відправною точкою для побудови переможної траєкторії наших дій.

У суботу президент України Володимир Зеленський зробив найважливіший крок на шляху до перемоги – у своєму виступі на Мюнхенській конференції з безпеки заявив про необхідність виконання Будапештських гарантій, наданих нашій країні після приєднання до міжнародної угоди про нерозповсюдження ядерної зброї та у зв’язку з фактичним рятуванням від такої зброї. Далі – серйозна боротьба на дипломатичному та інформаційному фронтах.

– Які кроки необхідно зробити насамперед?

Важливо, по-перше, не дозволити перевести консультації щодо виконання Будапештських гарантій у "підкилимний" формат. Зниження загрози ядерної війни стосується інтересів кожного жителя планети і кожен має право на повну інформацію про те, як працюють пов’язані з цим гарантії.

По-друге, дуже важливо вже на старті заявити нашу позицію на випадок, коли Росія відмовиться від таких консультацій або продовжуватиме стверджувати, що біди України є результатом її внутрішніх проблем та процесів, а не російської агресії та окупації. На мою думку, наша позиція має полягати в тому, що гарантів залишилося два – США та Великобританія. Росія, розв’язавши збройну агресію проти України, втратила статус країни-гаранта, але не позбавлена зобов’язань щодо Будапештського меморандуму.

По-третє, вже зараз треба сформулювати пакет вимог (не прохань чи побажань!) до країн-гарантів.

– Що це може бути за вимоги?

- Очевидно, що ніхто з них зі зброєю в руках не захищатиме нашу землю. І тому, як на мене, необхідно висувати наступний пакет вимог.

Перше – доведення в короткий термін економічних санкцій щодо Російської Федерації до рівня, достатнього для примусу агресора до миру та, насамперед, визволення Криму та Донбасу. Потрібні санкції не під умови "якщо" та "коли", а "за розв’язану війну та окупацію територій" для відновлення миру та міжнародно визнаних кордонів.

Друге – збільшення військово-технічної допомоги, як мінімум, до рівня 5-7 млрд доларів на рік із збереженням цього рівня на період створення ефективної системи протиповітряної оборони, відродження Військово-Морських Сил та зміцнення наших можливостей протистояти російському наземному вторгненню не лише в Україну, а й у країни НАТО.

Третє – компенсація, насамперед за рахунок РФ, збитків, завданих українським громадянам, українському бізнесу та українській державі збройною агресією Росії проти України та окупацією частини території нашої країни.

Друга та третя позиція в цьому меню для країн-гарантів базується на тому факті, що за час, що минув після підписання Будапештського меморандуму, лише США та Великобританія витратили на свою оборону понад 16 трильйонів доларів, а у перерахунку на сьогоднішню купівельну спроможність – понад 20 трлн доларів США. При цьому відмова України від ядерної зброї, за найскромнішими підрахунками, дозволила цим країнам знизити сумарні оборонні витрати за минулий період як мінімум на 5% або 1 трлн доларів.

– Що необхідно робити власне всередині України, самотужки?

– Крім зовнішньополітичних завдань, у нас, звичайно, є домашня робота щодо зміцнення армії та всіх інших складових сектору оборони. І тут важливими є системні підходи. Не просто підвищити зарплатню військовослужбовцям. Це не фундамент сильної професійної армії на майбутнє. Необхідно докорінно змінити всю систему мотивації військовослужбовців. Це має стосуватися всього комплексу – і армії, і прикордонників, і СБУ, Служби зовнішньої розвідки, і ДСНС. Має бути єдиний комплексний підхід до зміцнення та професіоналізації всіх цих структур.

Як повідомляв "Телеграф", із четверга, 17 лютого, керовані РФ бойовики ОРДЛО різко збільшили кількість обстрілів позицій ЗСУ на Донбасі. Крім того, під обстріл потрапили мирні населені пункти на підконтрольних територіях.

У п’ятницю, 18 лютого, ватажки бойовиків т.зв. "ДНР" та "ЛНР" закликали жителів непідконтрольних Україні територій виїхати до Ростовської області Росії.

Аргументували це тим, що керівництво України нібито планує віддати ЗСУ наказ про настання. У Києві цю інформацію спростовують.

На тлі ескалації у суботу, 19 лютого, відбувся досить потужний виступ президента України Володимира Зеленського на Мюнхенській безпековій конференції.