Вибух перетворив в місиво обличчя дівчинки із Чугуєва: зворушлива історія, що з нею стало

Лікарі говорять, що знадобиться не пластика, а інша процедура

Випадок 15-річної Марини із Чугуєва, що на Харківщині, — черговий приклад людської стійкості та нелюдського ставлення російської армії до українців. Дівчинка отримала серйозні поранення під час чергового вибуху у місті і дивом залишилася живою. Про пережитий жах їй тепер постійно нагадують грубі шрами на обличчі.

Зворушливою історією маленької українки поділилося "Суспільне".

Оперативно та чесно про війну — читайте наш Telegram-канал

Як розповідає Яна, мама Марини, донька отримала серйозні травми у перший же день війни, 24 лютого. Самої жінки тоді вдома не було — вона медсестра, тож поїхала зранку на роботу. Доньці зателефонувала вже за кілька годин, коли зрозуміла, що відбувається, і веліла збиратися до неї. Однак дівчинка так і не приїхала.

"Вона почала збиратися, був черговий вибух, вибухова хвиля — і Марина опинилася під вікнами, під склом, шафа завалилася. Її обличчя порізало. Я не знала, що сталося з нею, вона просто не брала слухавку", — згадує Яна пережите.

Коли жінка опинилася вдома, то не впізнала власне житло. Вибухова хвиля знесла і вікна, і двері. Доньки вже на місці не було — її "швидкою" забрали лікарі.

Цитуючи медиків, Яна говорить, що донька народилася у сорочці. Вона отримала серйозні осколкові поранення обличчя, також була поранена нога.

"У перші дні було місиво. Через три тижні ще одне скло почало вилазити з щоки, почав організм відштовхувати його. Витягнули ще одне скло", — пояснює жінка.

Сама дівчинка попри вроджену, за словами мами, "тонкосльозість", героїчно переносить всі випробування, які випали на її долю. Однак тепер у неї існує страх дверей, дзеркал та вікон, спить під ковдрою із головою, лише кілька тижнів як перестала ховатися від будь-якого звуку.

Також зараз Марина все ще відмовляється гуляти на вулиці — боїться кожної проїжджаючої машини тощо. Навіть виходячи на сходинки у будинку, намагається щонайшвидше дістатися власної кімнати. А ще, вочевидь, не надто готова дивитися на себе в дзеркало.

"Я їй казала: "Головне, що жива. Усе інше можна виправити. Той, кому ти потрібна, любитиме тебе такою, як ти є", — розповідає Яна.

Очевидно, що жінці також непросто — якийсь час після вибуху вона просто не знала, у якому стані її донька. Зараз же про той страшний час нагадує лише поведінка Марини та шви на обличчі. Найгрубіші прийшлися на лобну область — біля брови натягнута шкіра, майже вдвічі вище, ніж має бути. Яна говорить, що доньці пообіцяли: це можна виправити з допомогою лазерного шліфування, а не повноцінної пластики. Та більше чугуївчанка турбується про психологічне здоров'я дитини — бо це "полагодити" важче.

Зараз Маринка намагається прийти до тями. Займатися уроками поки не може — важко зосередитися. Утім вирішила малювати, аби відволікатися. Її мама дуже сподівається, що доньці вдасться пережити цей страшний період, який прийшовся на перехідний вік, що є вельми непростим.

Додамо, що на сьогодні в Чугуєві залишилося близько 30% від населення, яке тут проживало до початку війни. Найбільше літніх людей, хоча є і молодь. Здебільшого виживають завдяки гуманітарці та допомозі від волонтерів.

Історія Марини із Чугуєва — один із багатьох епізодів життя українських дітей у війну. Нагадаємо, що раніше ми розповідали про чотирирічну Алісу, котра із нетерпінням чекає порятунку із бункеру в Маріуполі.

Також "Телеграф" писав про те, як наші військові змогли порадувати 10-річну Іванку із Сумщини, у якої окупанти на блок-пості відібрали мобільний телефон.