Для України настануть невеселі часи, але вихід з війни лише один

Підтримка України з боку Заходу продовж після понад півтора року широкомасштабного російського вторгнення почала слабшати. У Конгресі США йдуть справжні битви за гроші для України. У Євросоюзі відкрито кажуть про зниження рівня підтримки нашої країни через загострення на Близькому Сході.

А західні медіа запевняють, що Україну чи то вже підштовхують, чи незабаром почнуть підштовхувати до переговорів із рф. На щастя, поки що при владі в країнах Заходу є політичні еліти, які максимально підтримують (фінансами, озброєнням) Україну у війні з росією.

Але ключове тут — "поки що".

На Заході, на відміну від України останнього часу, є демократичний процес. Правлячі еліти не правлять нескінченно. Вони періодично змінюються. А російсько-українська війна буде тривалою, може тривати у середньому ще 15 років. І, як показують вибори у Словаччині, на зміну елітам, які підтримують Україну, можуть прийти ті, що ставляться до такої підтримки критично чи навіть негативно.

І можуть бути орієнтовані на відносини з росією. Як та ж Угорщина. Тепер до Будапешта у цьому руслі приєднується ще й Братислава. А у перспективі таких країн може побільшати.

В Україні влада і суспільство чомусь не замислюються – що нам робити за такого роду зміни політичної кон’юнктури?

На поверхні лежить – Україна одразу після широкомасштабного вторгнення росії (а якщо чесно, з 2014-го) мала різко нарощувати виробництво своїх озброєнь та боєприпасів. Щоб не залежати принаймні у цьому плані від західного світу.

Але, як показали навіть останні півтора року, про це влада не замислювалася. У результаті маємо кризу "Укроборонпрому", який виявився не здатним за півтора року створити своє виробництво дронів.

Про кризові ситуації краще думати заздалегідь. Прогнозувати їх. Щоб мати швидке та ефективне рішення. Але в нашої влади зі стратегічним мисленням – проблеми. І вона починає шукати рішення лише тоді, коли криза вже вибухнула.

Протягом кількох років зміниться влада у країнах – ключових партнерах України: США, ФРН, Франції, Великій Британії. З неприємними для нас наслідками. Але ні українська влада, ні наше суспільство не має відповіді на запитання – і що тоді?

А оскільки в Україні немає політичного процесу, оскільки чинна влада всіляко ухиляється від виборів – їй ніхто не може вказати на хибність таких пасивних дій.

І у нас виходить замкнене коло. Автократичність української влади посилюється. І це поступово стає загрозою стратегічному мисленню керівництва України. В ідеалі влада має аналізувати ймовірність різноманітних сценаріїв – і мати варіанти виходу навіть із найнегативніших.

А для України є лише один вихід із цієї війни. Це не поразка, не переговори, а – лише перемога. Але перемога може досягатися різними способами. І бути ближче чи далі.

Але через посилення авторитаризму української влади перемога точно не стає ближчою.

Для нас можуть настати дуже невеселі часи після зміни лояльних до України політичних еліт на Заході. Чому ми до цього не готуємось – очевидно. Відсутність стратегічного мислення у нашої влади.

Наголошую – це може стати проблемою для України як держави.

Готуватись потрібно не постфактум, а заздалегідь. Краще – учора.