Атаки на Авдіївку та на Ізраїль: чи є зв’язок, чого хочуть росіяни

Читать на русском
Автор
https://t.me/V_Zelenskiy_official

Колишній заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій, голова Луганської ВМА (2015-2016 роки), керівник та засновник волонтерської групи "Народний тил" Георгій Тука провів паралелі між війною в Ізраїлі та атаками на Донецькому направленні

Практично весь тиждень тривають важкі, кровопролитні бої в районі Авдіївки, яку потужно штурмують російські окупанти.

І коли нам повідомляють про рекордні втрати ворога у тому районі, треба розуміти, що, на жаль, наші Сили оборони також зазнають серйозних втрат.

При цьому я не пригадаю такої кількості знищеної за такий короткий проміжок бронетехніки супротивника.

Це свідчить про те, що російські окупанти справді йдуть вперед великими силами, за підтримки бронетехніки. І отримують потужну відсіч з боку захисників України, які масово знищують живу силу та військову техніку противника.

На ранок 14 жовтня, судячи з даних Інституту вивчення війни (ISW), атаки росіян провалилися усім напрямах. Українські Сили оборони тримають позиції якісь відбивають назад. І можна зробити обережний висновок, що резерви, кинуті рф на Авдіївку з метою її захоплення, не здатні подолати опір української сторони.

Слід зазначити, що протягом літа росіяни пробували різні напрями для контратак. І на Луганщині, і на стику її з Донеччиною, і на Харківщині. Нинішня ескалація в районі Авдіївки, схоже, проводиться в надії, що нам доведеться перегрупувати Сили оборони. А саме – зняти частину підрозділів із південного напрямку, де відбувається наше хоч і незначне, але стабільне, практичне щоденне просування.

Очевидно, розуміючи свою нездатність стримати цей наступ, росіяни вирішили загострити ситуацію у Авдіївки. Вимушуючи нас перекинути туди частину сил і коштів із тієї самої Запорожчини. Втім, сьогодні вранці я бачив приємні матеріали про те, як бійці 128-ї гірничо-піхотної бригади займали нові позиції у напрямку Токмака, вибивши звідти супротивника, плани окупантів ідуть крахом.

Звичайно, можна намагатися проводити паралелі між загостренням на українському сході та на Близькому Сході, пов’язувати це з політичною нестабільністю у низці країн у зв’язку з виборчими кампаніями.

Але якихось об’єктивних доказів російського сліду в тому ж нападі ХАМАС на Ізраїль я не бачив. Припущення – так, висловлюються. І вони мають право на життя, вони є логічними. Багато аналітиків, які спостерігають за війною в Україні та знову ізраїльсько-палестинським конфліктом, сходяться на думці, що росія є учасником конфлікту на Близькому Сході. І озброєнням, і проксі-формуваннями. У терористів ХАМАС засвітилося безліч російської зброї, включаючи новий протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) "Корнет". З’явилися відео, що зафіксувалося російською мовою серед хамасівців.

Але як факт говорити про це поки що не можна. Про що можна, так це про координацію російсько-іранських зв’язків, їхній загальний вплив на ХАМАС – з усіма витікаючими.