Військовий кореспондент Євген Назаренко поцікавився, як саме українці повинні пам'ятати про війну та висловив власну думку з цього приводу
В Києві всі забули про війну. В Києві взагалі всім по**й на війну.
Останнім часом чую це постійно. Сьогодні вночі прокинувся від чеченського весілля у виконанні Гепардів та звуків мопедів, що пролітають над будинком. Трохи відчули війну получається.
Але то таке.
Як на думку тих, хто висловлює ці пасажі, шо Київ (Дніпро, Львів, Вінниця тощо) забули про війну, ці міста мають про війну пам'ятати? Є якісь зовнішні ознаки, характерні риси, шо "ось я помню про війну"?
Так, люди гуляють, діти сміються, катаються на самокатах, ху**ять півас. І це абсолютно нормально. Ви ніколи не знаєте, хто перед вами. У відпустці я — та сама людина, яка гуляє, пʼє півас і не помню про війну.
Більше того, люди до всього звикають. І попри все намагаються жить життя. В Києві та в Краматорську чи Курахово.
Карочє, шо ви пропонуєте? Не веселиться, а сидіти плакати? Мораторій на увесілітєлтні заходи та заклади? Як люди мають помніть про війну?
Ще таку річ скажу для когось неприємну, але більшість дописувачів та висловлювачів про "забувших про війну" роблять це для підняття власної значущості. "От я помню про війну, а вони нє!". Попустіться. Нормально всьо. Природньо і закономірно.