Дещо про заяви Залужного, українську зброю та Будапештський меморандум

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив у коментарі The Wall Street Journal, що має намір звільнити Крим від росіян, незважаючи на можливу незгоду союзників. Він також підкреслив, що вважає виправданими удари українською зброєю (якщо західні партнери не дозволяють цього робити озброєннями, що постачаються Україні) по території росії.

Заяви Залужного, безумовно, правильні. Але я б звернув увагу на його фразу "як тільки у мене будуть засоби, я щось зроблю". І ось з появою цих самих засобів – проблеми.

Як відомо, західні партнери ставлять нам умову не використовувати озброєння, що надаються ними, для завдання ударів по території країни-агресора.

І вони мають право висувати такі вимоги, адже це вони дають нам озброєння, а не ми.

Але тут виникає логічне питання – чому ми не маємо свого необхідного озброєння? Тих же далекобійних ракет. І це питання, передусім, до тих, хто з 2019 року фактично займався демілітаризацією України і закопував гроші в дороги, тоді як нам необхідно було максимально мілітаризувати, спрямовувати всі можливі кошти на розвиток ВПК.

Чому в нас досі, майже через півтора року широкомасштабної російської агресії, економіка повноцінно не переведена на військові рейки? Тоді як у тій же Росії її переводять у такий режим.

Це питання, на які треба відповідати.

А не ображатись на Захід, який нібито чогось нам недодає. Ми за місяць зараз витрачаємо боєприпасів, скільки європейці можуть зробити за рік. А віддати нам усе, залишивши себе беззахисними, ніхто, звісно, не може.

Слід розуміти – нам ніхто нічого не винен!

І коли деякі наші політики, дипломати, аналітики кивають на Будапештський меморандум, з яким нас нібито обдурили (а тому нібито нам повинні), у мене складається враження, що вони взагалі не читали цей документ. Там немає жодних гарантій, що за нас хтось воюватиме чи надаватиме нам зброю у разі нападу на Україну. Я знаю ситуацію досконало, бо коли нам сватали цей меморандум, працював у секретаріаті МЗС — і обурювався, чому ми віддаємо ядерну зброю, не отримуючи реальних гарантій безпеки!

Так от, у меморандумі немає жодних зобов’язань. Адже він навіть не декларація, яка хоча б фіксує якісь наміри. А меморандум – це просто фіксування конкретної ситуації. І нам слід було після його підписання укладати двосторонні угоди з Росією, США, Великобританією (країни-гаранти), наповнюючи їх конкретним змістом. Вчиняти так, як ми збираємося зараз, після того, як на саміті НАТО у Вільнюсі країни-члени "Великої сімки" офіційно оголосили про гарантії безпеки для України.

А саме – прописати у двосторонніх договорах із кожною з країн-гарантів G7, а також з іншими державами, які приєдналися до декларації, що саме вони можуть зробити для нас.

Наголошую – ніхто нам нічого не винен, тим більше, за Будапештським меморандумом.

Це все міфи, які запускала та запускає українська влада.