Контрнаступ ЗСУ: чого не хоче бачити українське суспільство

Спікер Міжнародної волонтерської спільноти "InformNapalm", боєць ЗСУ Михайло Макарук пояснив "Телеграфу", що потрібно Україні від Заходу.

ЗСУ вже більше місяця ведуть контрнаступ проти російських окупантів. Є певні успіхи, про які періодично розповідають у Міноборони. Є певні проблеми, про які періодично кажуть і президент Володимир Зеленський і головком ЗСУ Валерій Залужний.

Слід розуміти, що території, які ми відвойовуємо — не просто заміновані, а буквально засипані мінами різного типу. Однозначно Запорізький та Донецький напрямки зараз — одна з найбільш замінованих територій у світі. Окупанти мінують без карт мінування, аби побільше. Мінують тіла своїх загиблих.

Окрім того, російська окупаційна армія створила потужні фортифікаційні споруди. Окопи глибиною в людський зріст і величезної протяжності на окремих ділянках. Це найсерйозніші укріплення. І ніхто не має права розповідати, що наші наступ і контрнаступ "занадто повільні".

Насправді все йде, згідно з наявними можливостями. З максимальним збереженням особового складу.

Адже у нас не надто прийнято казати про інший бік наступальних операцій. Про поранених бійців у шпиталях. Про те, скільки їх втратило руки та ноги. Про труни, які приїжджають в усі куточки країни. Про цвинтарі, що стрімко ростуть.

Значна частина суспільства бачити цього не хоче, говорити про це не хоче. Особливо такі великі "вояки" як ті, хто перебуває на громадянці і боїться зазирнути у військкомат. Мене бісить, коли такі називають себе "бійцями економічного фронту". Ти на своєму "фронті" спиш у домашньому ліжку, поруч дружина, діти. Ти ходиш у нормальні туалет і душ. А ми, хто реально воює, місяцями не бачимо рідних і близьких, раз по раз ховаємо побратимів, збираючи часом їхні останки в пакети… Хіба це рівноцінні фронти?!

Тож так, нам потрібні воїни на реальному фронті. І мобілізаційні заходи слід збільшувати. Навчально-тренувальні табори не повинні простоювати.

Потрібно також розуміти, що у нас недостатньо авіації. А ефективно наступати без відповідної підтримки з повітря практично неможливо. І російські війська мають величезну перевагу в бойовій авіації.

Окрім авіації, нам потрібно більше снарядів, артилерійських установок різного типу, бронетехніки. Те, що надавалося раніше, періодично знищується противником, виходить з ладу внаслідок підривів, влучень. І це потрібно регулярно поповнювати.

Думаю, на майбутньому саміті НАТО ми почуємо запевняння у стилі — ми готові вам нескінченно довго допомагати, ви лишень переможіть якнайшвидше. Не розуміючи ціни цього "якнайшвидшого". Хтось, гадаю, зробить гучну заяву про літаки. У стилі — дамо і навчимо.

Насправді з натовськими літаками не все так просто, як здається. Потрібно підготувати ремонтну базу, місця базування, пілотів, механіків, радистів, аеродроми, місця зберігання, щоб були недосяжні для російських ракет і ударних безпілотників.

І, звісно, не все так просто з нашим наступом. Але ми продовжуємо і продовжимо деокупувати свої землі. Важливо, щоб у цей процес реально включалися ВСІ українці, а наші зарубіжні партнери були значно спритнішими у наданні ВСЬОГО, що нам необхідно для перемоги над агресором.