Про контрнаступ. Нам потрібно зробити те, чого ще не було в історії

Відомий блогер, військовий журналіст та письменник Олександр Карпюк (Серж Марко) розповів про головні складнощі українського контрнаступу

Щоразу, коли я замислююся про контрнаступ, все більше думаю над складністю цього процесу. Тому що нам потрібно зробити те, чого ще не було в історії.

Нам потрібно буде меншими силами прорвати декілька напрямків, та закріпитись на цих територіях. Причому прориватись через фортифіковану лінію, яка копається дуже, дуже швидко. Так, "зуби дракона" то ла*но, але кілометри окопів з бетонними плитами та деревʼяними брусами то є якби проблема. І це я кажу тільки за ті фортифікації що зʼявились перед моїми очима за останні тижні.

ВС РФ вже затягнули на висоти багато антен РЕБа, і це ще не всі включили. І треба визнати — вони перші в світі по РЕБу. Джамінг та спуфінг на десятки километрів — це зараз наша стабільність. І так, я розумію що РЕБ сильний лише при позиційній війні, при маневреній від нього толку мало, але ж ще треба під ним прорвати лінію.

Прорвати треба буде фортифіковану лінію, яку буде прикривати авіація. Так, зараз вона не дуже успішна. Але коли стане питання про збереження свого угрупування на окупованих територіях — то РФ буде кидати в пекло війни свої новітні винищувачі, штурмовики та бомбардувальники тільки щоб втримати фронт. Так, вони будуть падати, але їх збивати теж буде непросто і урон вони все ж будуть наносити.

Снарядний голод в армії РФ також зрозумілий — вони збирають запас снарядів на відбиття штурмових груп. І снарядів в них ще багато.

І це все на замінованих ділянках фронту, під ударами ракетної артилерії, з супротивником якій вміє в РЕБ, БПЛА, артилерію, ракети, авіацію. І який не абсолютно не жаліє особовий склад.

В історії такого зіткнення ще не було. Ми будемо будувати таку історію. Змінювати правила сучастної війни. Формулювати нові алгоритми, які будуть ще вивчати десятиріччями.

І саме погане для нас- це війти в цю мʼясорубку неготовими.

Я боявся того, що контрнаступ буде приурочений до якоїсь дати та війська отримають приказ йти вперед не дивлячись на боєздатність підрозділів. Як це робить Росія.

Але ніт. Судячи зі всього у командування є розуміння складності цієї операції, тому вони працюють до підвищення боєздатності підрозділів, до потрібного рівня. А це непросто. Бо багато людей хоч і навчених, але без бойового досвіду. Багато чого не вистачає. Але над цим працюють. І те що приказ не дали у квітні, а переносять на травень- це гуд. Росія не становиться сильніша. Ми становимось сильніші.

А "великий наступ Росії" був по суті розбитий бригадами що мали дуже скудний резерв та кількість снарядів, які були призначені для оборони.

Ми переможемо. Бо ми більш мотивовані, більш організовані, в нас краще побудований звʼязок всередині та між підрозділами. Ми навчились більш ефективно використовувати кожен патрон, кожен снаряд, бо снарядний голод — то наша константа.

Але є ще розуміння того, що в нас ще дуже різне командування. Якби нами керував Герасімов, нам би дали приказ йти вперед у квітні, і пох на боєздатність, людям треба звітуватися перед головнокомандувачем, "ти чо пьос, взяв автомат та пішов вперед".

Але нами керує Залужний.

Тому ми нанесемо удар тоді, коли це буде потрібно.

Джерело: пост Марко у Facebook.