Експерт Міжнародного інституту демократій, екс-командир 2-ї роти 24-го батальйону "Айдар" Євген Дикий спеціально для "Телеграфа" розповів, як створюються українські дрони
В окупованому Севастополі в Криму 29 квітня гарно горіли у Козачій бухті резервуари з паливом на нафтобазі. А атакували їх – і дуже успішно – якісь невідомі безпілотники.
Нічого принципово нового не сталося. Ми спостерігаємо продовження процесу, який розпочався ще влітку минулого року. І поступово набирає обертів.
Це процес створення до певної міри саморобних, експериментальних, а далі – малосерійних дронів далекого радіусу дії. Стартував він з моменту, коли почалися проблеми із наданням західними союзниками Україні так званої "довгої руки" (далекобійного озброєння). Мова про ракети ATACMS (MGM-140 ATACMS – американський оперативно-тактичний ракетний комплекс виробництва Lockheed Martin з балістичною ракетою малої дальності), дрони типу MQ-9 Reaper. Ми їх давно просимо. Але нам не дають. Стало зрозуміло, що стоїть політичний блок. Одна з "червоних ліній", яку не готовий переходити "дідусь Байден".
Після чого десятки різних українських команд (і державні оборонні підприємства, і приватні компанії, які раніше займалися зовсім іншими речами, і просто волонтерські групи, зібрані ентузіастами), опинилися в ролі "гаражних стартапів". І розпочали роботу над створенням українських дронів далекого радіусу дії. Насамперед – дронів-камікадзе.
Ключові вимоги до таких безпілотників такі.
Перше — дальність польоту в районі 1 тисячі кілометрів, щоб можна було дістати москву білокам’яну. Бо про удари по москві мріє кожен український дронник.
Друге – можливість збирати такі дрони з неспецифічних, не військових компонентів. А на базі, наприклад, аграрних дронів, інших цивільних безпілотників, які можна купити у вільному продажу.
Друга умова ще й робить такі дрони дешевшими. Адже дуже велика вартість західних безпілотників пов’язана з тим, що там використовуються спеціальні військові технології.
Тож десятки українських команд, таких собі "кулібіних", роблять різні варіанти ударних дронів з доступних у вільному продажу цивільних компонентів. І, у міру виготовлення, регулярно їх випробовують. Саме тому приблизно з серпня минулого року ми періодично стаємо свідками таких випробувань. У разі великої війни ніхто не займається випробуваннями на полігонах. Усі, навіть ще "не допиляні" вироби випробовуються безпосередньо в бою. Якщо не долетить, не спрацює – ми нічим не ризикуємо. А долетить – отримуємо не просто вдале випробування, а й виконане бойове завдання.
Двома улюбленими напрямками для випробувань таких дронів є московський та кримський напрямки. За російськими пабліками ми бачимо, як все частіше і більше знаходять то тут, то там безпілотники, які не долетіли. Справді, білокам’яну ми поки що не дістали. Але ключове тут — "поки що". Тому що відстань все зменшується. Останні дрони-недольоти знаходилися в районі 50 км від москви, а то й у її межах. Тобто залишилося "допиляти" зовсім небагато.
Другий напрямок для випробувань цих "кустарних" малосерійних виробів – тимчасово окупований Кримський півострів. І тому що його визволення є одним із ключових мрій усього українського народу. І тому, що на кримському напрямку можна одночасно використовувати і повітряні, і морські дрони. І саме з морськими пов’язаний наш найбільший поки що успіх – жовтнева атака на російські кораблі в севастопольських бухтах. Це стало першим в історії масованим використанням морських дронів проти регулярного флоту супротивника. І це вже входить у програму навчання офіцерів військово-морських сил країн НАТО. Ми створили світовий прецедент.
Ну, а 29 квітня, коли сталося "горі-горі ясно" на нафтобазі в Севастополі, знищивши, за даними ГУР, понад 10 резервуарів з нафтопродуктами загальною ємністю близько 40 тисяч тонн (призначалися для потреб Чорноморського флоту росії) ми явно спостерігали випробування чергової версії повітряного дрона. І випробування явно успішне. Саме ця нафтобаза забезпечувала мазут і дизель для кораблів і підводних човнів росії, з яких і далі запускають "Калібри". Отже, з воєнної точки зору, таке влучення можна вважати великим військовим успіхом.
Думаю, що далі, з кожним тижнем, ми спостерігатимемо збільшення такого роду успішних випробувань. Коли десятки команд у конкурентних умовах, але постійно обмінюючись інформацією, створюють дрони, ті з кожним разом стають все більш ефективними. І деякі, мабуть, вже можуть конкурувати із західними комерційними розробками.
Ну а доля Криму зараз визначається не дронами. Його доля визначатиметься на лівобережній Херсонщині та на тимчасово окупованій частині Запоріжжя. З моменту, коли наші війська прорвуть там оборону ворога та займуть лівий берег Дніпра, утримати Крим у росіян шансів фактично не буде. Але туди ще треба дійти. І лівий берег Дніпра, і Азовське узбережжя Запорізької області серйозно укріплені противником. Але, наголошую, коли (без жодних "якщо") ця оборона буде розтрощена, півострів може бути звільнений навіть швидше, ніж Донбас.