Про російський трюк президента да Сілви "Телеграфу" розповів історик і дипломат Олександр Левченко
Президент Бразилії да Сілва під час переговорів з американським президентом Байденом під час його офіційного візиту до США виступив із пропозицією про його посередництво разом з Китаєм, Індією та Туреччиною у припиненні війни в Україні. На перший погляд, дуже благородний крок, але офіційний Вашингтон його відхилив, вважаючи, що це питання має бути, перш за все, обговорено з Києвом, оскільки нема чого переговорювати без України про Україну.
Схоже, Бразилія вирішила трохи прийти на допомогу Путіну. Замість простої вимоги про необхідність виведення армії російського агресора з України, вона підмінюється тезою про те, що Москва може залишити собі частину окупованих українських територій в обмін на закінчення війни. Це російський трюк і да Сілва мав би про таке добре знати. Відсутність забезпечення територіальної цілісності України є грубим порушенням існуючої системи міжнародного права та дії Статуту ООН. Україна є засновницею ООН і заплатила за вступ до цієї організації життями 14 мільйонів своїх співвітчизників, щоб у майбутньому не спалахнула нова велика війна.
Але почалося неспровоковане російське вторгнення, проте Бразилія разом з Китаєм, продовжує відносини з Москвою, не дивлячись на те, що російська армія вбиває десятки тисяч мирних українських громадян. Бразилія може лише домовлятися про поступки тільки своєї території, скажімо, Аргентині чи Колумбії, але не торгувати з Кремлем українськими землями. Це стосується і Китаю, який так не звернувся до Москви з вимогою припинити неспровоковану війну проти України та повернути свою армію додому. Пекін лише заявив, що він проти того, що Росія програє у цій війні.
Цікаво, що програш РФ у цій війні означає лише вихід російської армії з тимчасово окупованих територій України. Звісно, тут буде і покарання військових злочинців та відшкодування завданих Україні величезних економічних збитків, чого, власне, і вимагає чинне міжнародне право. Поразка у війні України означає зникнення незалежної держави-члена ООН або повне підпорядкування Москві як країни-сателіта, а також наступне поширення російської агресії ще на 15 країн. Тож Бразилія та Пекін вирішили домовлятися про якесь середнє рішення між зникненням України як держави та простим виведенням російської армії з територій іншої країни. Така позиція Кремля, практично озвучена бразильським президентом, є лише свідченням того, що союзники Москви почали дипломатичний наступ з метою руйнування існуючого міжнародного порядку. Відповідно до Будапештського меморандуму 1994 року, Китай є гарантом територіальної цілісності України, коли Київ відмовився від ядерного потенціалу, який у двадцять разів перевищував китайський.
Москва просто плює на свої зобов’язання щодо захисту цілісності України згідно з Будапештським документом та 200 іншими двосторонніми угодами, коли заволоділа ядерним потенціалом України, рівним своєму власному, та українськими стратегічними бомбардувальниками, з яких зараз обстрілює мирних українських громадян і шантажує Києвом загрозою ядерного удару. Замість того, щоб засудити російську агресію, Пекін говорить лише про незрозуміле мирне вирішення. Київ також за мирне вирішення, але відповідно до норм і принципів міжнародного права, що означає припинення війни за умови територіальної цілісності України. Якщо Пекін і Бразилія виступають за таке рішення, то побачимо, як вони проголосують на сесії Генасамблеї ООН 23 лютого ц.р. з цього питання. Київ і країни-партнери підготували проєкт Резолюції Генасамблеї ООН про необхідність досягнення миру та забезпечення Україні гарантій територіальної цілісності та незалежності. Все це згідно з нормами Статуту ООН, і ми побачимо, наскільки щирі кроки Бразилії та Китаю, і яке мирне рішення вони насправді відстоюють. І випадково, чи це не суперечить Статуту і принципам ООН щодо непорушності кордонів країн-членів Організації.
У Пекіні, схоже, забули, що для Радянського Союзу, спадкоємцем якого себе вважає РФ, Китай був ворогом номер два після США. Я добре пам'ятаю, як за радянських часів московське телебачення розпалювало ненависть до Пекіна. Щодня в телевізійних новинах лунала негативна інформація про події в цій країні. Радянська ідеологія поширювала брехню про Китай, щоб посіяти ненависть і неприйнятність китайського способу життя серед громадян СРСР. Вигадували анекдоти, які висміювали китайську народну армію. Нагадаю один із тих, що був популярний десь у 1976-1977 роках. Там говорилося: "Відбувається засідання китайського генштабу, який планує таємний напад на СРСР. Начальник ГШ наказує своїм підлеглим таємно і непомітно перетинати радянський кордон невеликими групами по п'ять мільйонів китайських солдатів. Один з генералів запитує, чи буде підтримка танків, і отримує позитивну відповідь, що всі танки будуть в бою. Один попереду, а другий охоронятиме тил. На запитання другого генерала, чи буде авіація, відповідь була негативна, тому що пілот захворів, а на третє запитання, чи буде підтримка флоту, відповідь також була негативна, бо попутного вітру не очікується."
Всі радянські люди дуже сміялися з цієї видуманої провокації. Але вже за один рік, у 1978 році, Китай почав проводити серйозні реформи, які тепер призвели до того, що країна стала другою по світовому впливу після США. Насправді, багато радянських анекдотів були вигадані КДБ. А в 1976 році пани Володимир Путін і Микола Патрушев вже були офіцерами цієї сумнозвісної організації, тому не виключено, що саме вони вигадували такі небилиці, які пропагують і досі. Наприклад, кілька днів тому Путін заявив, що Росія не починала війну проти України, а лише має намір її завершити. Зараз бачимо, що не виключено це робитиметься за допомогою Бразилії та Китаю. Тільки Китай повинен пам'ятати з ким він має справу в Кремлі. Пропаганда Москви така ж незмінна, як і в 1976 році. Пройшло лише 47 років, а за китайськими мірками історії це всього мить.