Головний економіст, керівник з економічних реформ Офісу простих рішень та результатів Ярослав Романчук спеціально для "Телеграфу" розповів, як припинити кровопролиття
Поки європейці ходять навколо стелі цін на російські нафту і газ, глава МЗС України Дмитро Кулеба закликав Євросоюз запровадити санкції проти ракетної промисловості росії. Логічно акцентувавши, що здатність рф виробляти нові ракети, якими вона вбиває українців, руйнує міста та інфраструктуру, потрібно просто знищити.
На жаль, ми побачили вкрай слабку європейську політику щодо запобігання російській агресії. Починати треба було з ракет, озброєння, з усього, що може вбивати українців, завдавати шкоди інфраструктурі, зокрема енергетичній.
І коли майже через дев’ять місяців від початку широкомасштабного російського вторгнення ми не бачимо відповідних рішень – це слабкість, крихкість, невігластво європейської політики чи якісь підкилимові дії агентів впливу Кремля, "кротів", які свідомо пускають європейську політику по якімсь іншим пріоритетам. Або ЄС і США досі не зрозуміли суть того, що відбувається, вважаючи, що рф ще можна сприймати як партнера, як адекватну державу, з якою можна про щось домовитися.
Я нещодавно почув виступ голови МАГАТЕ Рафаеля Гроссі. У своїй промові щодо ситуації на захопленій окупантами Запорізькій АЕС він припускає такі висловлювання, як "сторони не погодилися". Фактично ставлячи до одного ряду країну-агресора (рф) та країну, яка бореться з агресором – Україну. Наче обидві вони винні у тому, що відбувається. Абсолютно неприпустимо, тим більше зараз, коли всі карти розкрито і всі маски скинуті, що ЄС та міжнародні організації на кшталт МАГАТЕ, ООН, ОБСЄ, Червоного Хреста поводяться, начебто немає війни у центрі Європи. Начебто немає десятків тисяч жертв, колосальних руйнувань, мільйонів біженців, цілеспрямованого геноциду, воєнних злочинів. Наче росія просто трохи розлютилася, та й Україна не свята.
З огляду на це Києву справді не варто пом’якшувати тон. Потрібні жорсткі заяви, за якими – жорсткі дії. Важливо доносити до європейців, до американців тощо правду про цю війну. І про те, як поводяться їхні політики, які могли б, по-перше, не допустити її, по-друге, в найкоротші терміни завершити, ударивши по рф всією силою цивілізованого світу. Хоча б у санкційному сенсі.
Нонсенс, коли за дев’ять місяців кровопролитної війни санкції, які Захід наклав на росію, не блокують її агресивну військову машину, дозволяючи продовжувати перемелювати життя та долі людей. Потрібно максимально підключати зарубіжних журналістів, топблогерів, політиків, чиновників, діячів культури та мистецтва, економістів і доносити через них думку про те, що росія воює не проти України, а проти всього цивілізованого світу. І що чим раніше ми переможемо це зло, то краще буде всім.
Лише думка виборців, обурення громадськості може якось вплинути на тих політиків, які не тільки пропустили удар російського нацизму, а й продовжують робити неприпустимі пропозиції (про фактичну капітуляцію України) та недозволено тягнути з ухваленням найважливіших рішень – про блокування ракетної промисловості росії, накладення санкцій на її енергоресурси, надання ЗСУ найпотужніших систем ППО та ПРО, літаків тощо.