Човникова дипломатія та шпигунські ігри: якою буде переговорна зима для Києва та Москви

Народний депутат України VIII скликання, експерт Українського інституту майбутнього президент аналітичного центру "Політика" Ігор Попов спеціально для "Телеграфу" роз’яснив, чого чекати від можливих переговорів

Цей тиждень, що передує саміту "Великої двадцятки" (G20), пройшов під знаком активізації розмов про необхідність переговорів між Києвом та Москвою. Причому дедалі частіше такі меседжі звучать з боку Заходу, зокрема зі США.

Але можливі переговори, про які пишуть західні ЗМІ, – це не зовсім те, що видається більшості громадян.

Особиста зустріч делегацій на чолі з президентами, рукостискання, загальне фото – це поки що зовсім не планується. Позиції сторін ще надто далекі. А контакти через посередників періодично відбуваються і зараз, і їхнім наслідком стають обміни полоненими чи допуск українських технічних фахівців до регламентних робіт на Запорізькій АЕС.

Важливим є й розуміння того, чим закінчаться переговори. Великого договору про дружбу та співробітництво не буде. Взагалі після Другої світової війни офіційно закінчення конфліктів ніхто не оголошує і мирні конференції на кшталт Версальської чи Потсдамської не проводить. Корейська війна 1953 року закінчилася договором про перемир’я, який підписали навіть не політики, а військові. Але — представник Південної Кореї підписувати навіть такий текст відмовився. Інші війни взагалі закінчувалися без будь-якої формалізації.

Навіть для будь-яких непублічних та неофіційних переговорів Володимир Зеленський виставляє публічні директиви, які розпочинаються з відновлення територіальної цілісності України та поваги до Статуту ООН. Також акценти зроблено на репарації для реконструкції, покаранні військових злочинців, гарантіях безпеки на післявоєнний період.

Українська армія веде наступ, перелом у війні на нашу користь давно стався, і українська влада може собі дозволити це заявляти.

Під час зимового зменшення інтенсивності бойових дій можна очікувати обміну думками в рамках неофіційних робочих груп у Стамбулі або Ер-Ріяді, човникової дипломатії та шпигунських ігор. Ті ж корейські переговори тривали два роки, і в цей час війна не припинялася.

Сам факт того, що всі сторони розглядають деякі варіанти закінчення війни, стане позитивним сигналом для суспільних настроїв у країнах Заходу. Відповідно, фінансова та військова допомога Україні надходитиме за графіком.