Звідки у путіна дрони та яку гру затіяли саудити: чотири висновки для України

Політолог, військовий експерт Дмитро Снєгирьов спеціально для "Телеграфа" вказав на важливі нюанси іранського кейсу

З недавніх пір іранський кейс став дуже актуальним для України. Що не дивно з огляду на атаки, які росіяни проводять за допомогою іранських дронів.

Але з приводу російсько-іранського військово-технічного співробітництва в цілому та постачання дронів зокрема важливо дещо зрозуміти.

По-перше, що дрони не поставляються з території Ірану. Насправді два заводи з їхнього виробництва були розміщені на території Сирії. Це дає можливість Ірану заявити, що він не має відношення до виробництва та постачання безпілотників у рф.

Саме тому світська влада, офіційний Тегеран, заявляє, що до виробництва дронів, ймовірно, має відношення проіранська "Хезболла" або Корпус вартових ісламської революції (КВІР), який фактично є державою в державі. І це стала тактика Ірану. Ситуація зі збиттям у його небі українського "Боїнга" вже мала б нас чогось навчити.

По-друге, слід розуміти, що постачання в рф озброєнь і технологій з Ірану здійснюються не з його території, а з сирійського порту Тартус. З огляду на те, що з 26 лютого Туреччина запровадила заборону проходження через Босфор і Дарданелли військових кораблів, поставки здійснюються цивільними судами "Оборонлогістики " – підприємства, підпорядкованого міноборони росії.

Тобто виробництво дронів розміщено на території Сирії, ним займаються фахівці КВІР, транспортування в рф йде з сирійських портів. І це дає можливість світській владі Ірану спростовувати свою причетність до цих поставок.

По-третє. Що стосується нібито постачання до росії іранських балістичних ракет класу "земля-земля".

Поки що воно не підтверджено. Американська сторона заявила лише про можливі такі постачання. Не більше.

Наразі гостро стоїть питання відновлення ядерної угоди, в якій світська влада Ірану дуже зацікавлена. Зокрема на тлі внутрішніх протестів, які дають змогу кардинально змінити ситуацію у цій державі. Послабити теократичну (духовну) владу (аятол) та посилити умовно демократичну світську владу.

По-четверте. Щодо ймовірності наступу Ірану на Саудівську Аравію – я скептично ставлюся до появи цієї інформації.

Як я вже казав, офіційний Тегеран дуже зацікавлений у ядерній угоді, а відкритий воєнний конфлікт йому не потрібен. До того ж обвинувальні заяви на адресу Ірану з боку Саудівської Аравії пролунали на тлі обмеження видобутку нафти, що призведе до стрибка цін на неї. Запитання – кому вигідно? Хто основний бенефіціар?

Політичне рішення країн ЄС щодо обмеження цін на російські енергоресурси фактично зависло у повітрі після ухвалення Саудівською Аравією рішення про зниження видобутку нафти на 2 млн барелів на добу. Чи не узгоджений це з рф хід саудитів? Версія конспірологічна. Але надто одночасно діють рф і СА на нафтовому ринку.

Заявляючи про можливий напад Ірану, Саудівська Аравія блокує його як конкурента на нафтовому ринку. Виводить його з-поміж можливих постачальників сирої нафти. Звужує можливість для дипломатичних маневрів Ірану в момент підписання нової ядерної угоди, яка послабила б санкції. Отже, СА тут явно грає у свої ігри.