Використання дронів по житлових будинках – це не тактика, а жест розпачу

Мені здається, відповідь на запитання "чому в Україні не вражають об’єкти інфраструктури?!" варто шукати саме в тому факті, що на українські будинки падають іранські дрони, а російські СУшки падають у Єйську.

Використання дронів по житлових будинках – це не тактика, а жест розпачу у ситуації, коли ти не можеш вразити критичну інфраструктуру супротивника. ХАМАС б’є по Ізраїлю неприцільно не тому, що план такий хитрий, а тому, що прицільно вражати ізраїльські військові об’єкти просто нема чим. Ось і ми прийшли до цього моменту. Російські літаки не працюють далі, ніж за кілька десятків кілометрів від лінії розмежування не тому, що Пиня дуже добрий, а тому, що жити охота, а пілотів в українському полоні вже вистачить на пару ескадрилій. Ракети летять все рідше не тому, що до планів входить гуманізм, а тому, що ракет мало. І відновлювати важко. Попри популярний міф, запаси радянських озброєнь не нескінченні, і просто ввести IDKFA не вийде.

І ця прірва посилюватиметься.

Це, звичайно, неприємна новина для українських мирних жителів — рано чи пізно підуть ракети з обрізків труб.

Але ще менш приємна новина для російських військових. Тому що кошмарингом мирняку ще жодної війни не виграли. Адольф Алоїзович зі своїми ударами по Лондону та Ковентрі не дасть збрехати.

Технологічна перевага вже на боці України. І воно зростатиме.