До чого готуватися до кінця осені та чого Україні чекати від путіна

Україна входить у другу половину осені під масові атаки дронів на Київ і не лише, а також під загрозу російського наступу на півдні та постійні атаки з боку супротивника на Донбасі.

Перша половина осені підтвердила, що чим успішніше українські захисники діють на фронті, тим більше росія завдає ударів по мирних містах. Намагаючись знищити передусім об’єкти критичної інфраструктури.

Тобто росія відкрито пішла шляхом терору та ескалації, маючи намір змусити Україну сісти за стіл переговорів на московських умовах.

Оскільки в першій половині осені були проведені псевдореферендуми на тимчасово окупованих територіях і росія заявила про їхнє приєднання до себе (що не визнала світова спільнота і про що свідчить резолюція Генасамблеї ООН ), то тепер путін хоче саме з цих позицій сідати за стіл переговорів. За для цього використовуються різні методи. І явно російські провокації на "Північних потоках", і терор українських мирних міст, і дипломатичні пасажі у відносинах з країнами Азії.

Думаю, ця тенденція продовжуватиметься. А наші західні партнери зможуть оперативно збільшити постачання Україні передусім засобів протиповітряної оборони.

З огляду на наближення зими інтенсивність бойових дій падатиме – з одночасним наростанням російської пропаганди, у тому числі в країнах ЄС. Педалюватиметься тема зростання цін на комунальні послуги, паливо тощо.

Тобто війна йде не лише на лінії фронту, а й за мізки, за симпатії обивателів. У цьому плані рф є досить послідовною. Але ми бачимо, що її союзників можна перерахувати на пальцях. По суті, це лише Іран, який постачає їй безпілотники і може розпочати постачання балістичних ракет, та Білорусь, яка надала свою територію, боєприпаси та військову техніку для ударів по Україні, але поки що вагається щодо безпосередньої участі у бойових діях.

Союзників в України в рази більше, про що свідчить і шостий "Рамштайн", і те саме голосування у ГА ООН тощо.

Нам слід бути готовими до досить затяжної війни, розуміючи, що кожен день наближає нашу перемогу. Думаю, це розуміють і в Росії. Хоча тих, хто спроможний це зрозуміти, там не так багато. Інакше вони не оголошували б мобілізацію, яка вже виходить їм боком.