Не потрібно ілюзій, українцям треба бути готовими до тривалої та важкої боротьби

Успіх операції ЗСУ на Харківському напрямку, звільнення багатьох наших міст та селищ – це не успіх, який вимірюється виключно квадратними кілометрами. Результатом цього є запуск серйозних процесів усередині росії. Це також певний сигнал для старту різного роду, рівня, калібру, форми – протестів українських громадян, які вимушено опинилися в окупації. Це виявляється у різних речах та місцях. Увімкнення українських пісень, обливання фарбою російської та радянської символіки, винищення колаборантів. Вихлюпується те, що накопичувалося всередині. І перемога української армії на Харківському напрямку стала у цьому сенсі певним тригером.

Але не потрібно мати ілюзій і займатися шапкозакидництвом. В останні тижні мені не подобаються спроби політичних керівників другого рівня давати прогнози в стилі, що ми фактично перемогли. Мовляв, ще трохи й росія побіжить.

Насправді не побіжить.

Це сильний, великий, в’язкий ворог. І нам потрібно бути готовими до тривалої та важкої боротьби. Це для українців (звичайних громадян, політичного керівництва) кожна жертва на фронті, кожен загиблий солдат, мирний житель – трагедія. А для росії 54 тисячі загиблих вояків її окупаційної армії — крапля в морі. У країні-агресорі, де щороку півмільйона людей помирають від алкоголю, на таке навіть не звертають уваги.

Українці помиляються, коли міряють війну своїми мірками, своїми емоціями – і намагаються це проектувати на росію. Нам доведеться ще тяжко і довго воювати.