Удари ЗСУ по складам з БК та паливом росіян будуть визначальними для всього ходу війни

Читать на русском
Автор
Військовий експерт Костянтин Машовець Військовий експерт Костянтин Машовець

Військовий експерт, координатор групи "Інформаційний опір" Костянтин Машовець розповів про масштабні проблеми у постачанні російської армії. Читайте його новий блог

Мене тут нещодавно запитували, яким чином удари по складах із БК та паливом впливають на темпи підготовки та проведення наступу…?

Що б не повторяться відповідаю

1. Наступальні дії (будь-якої форми) пожирають боєприпаси і паливо в неймовірних кількостях і об’ємах ... Іншими словами їх треба багато, дуже багато ... Особливо, коли твоя арта не точна, а "масована" ... Це так само справедливо і щодо палива і взагалі ПММ, які витрачаються в наступі куди як у більших обсягах, ніж в обороні.

2. Таким чином, стає зрозуміло, що вести цей самий наступ можна лише в тому випадку, коли подача цих боєприпасів і палива налагоджені безперебійно, ритмічно і в достатніх обсягах… Якщо ні, то ваша арта примовкає, а потім і взагалі замовкає… танки залишаються з 6-10 снарядами в боєукладанні та сухими баками… і т.д.

3. У сучасній расеянській армії подача всього цього організована комбінованим способом. На стратегічному та оперативному рівнях це — залізнична мережа (ось чому, російське командування так завзято й оперативно прагне відновлювати у своїх тилах, на окупованих наших територіях всю залізничну інфраструктуру, я нарахував принаймні 3 ворожі залізничні бригади, наполегливо працюючих з цього питання). Нижче на тактичному рівні – автотранспорт. Але є два нюанси:

- потрібні пункти перевалки ... (так, це і є ті самі бази і склади) для складування вивантаженого з ешелонів і розподілу його за "підрозділами, частинами і в окремих випадках — з’єднанням"

- для цієї справи так само потрібно багато автотранспорту ... у тому числі спеціалізованого, особливо в частині постачання ПММ. А з автотранспортом у росіянському воїнстві завжди були традиційні трабли.

4. Знаючи ось ці всі особливості своєї системи МТС (матеріально-технічного постачання) російське військове командування прагне практично за будь-якого планування будь-яких наступальних дій максимально близько підтягнути залізницю до бойових порядків своїх ударних угруповань. І ще ближче розташувати до них всі ці бази і склади "поточного забезпечення", а також ті, де все це можна накопичити для масованого, одномоментного використання у разі гострої необхідності, якої є момент переходу в наступ.

5. Робиться це з метою суттєвого скорочення так званого "плеча підвезення". Тобто відстані, на яку необхідно подати той чи інший предмет МТС у підрозділ з "точки перевалки". Це дозволяє значно скоротити час від моменту видачі "з точки перевалки" боєприпасу, тонни пального, сотні банок тушонки і т.д. до самого моменту використання в самому підрозділі… І уникнути таких моментів, коли наливник спалює більше палива на своє переміщення, ніж доставляє власне до підрозділів (досить часте, до речі, явище у військах у реальних бойових умовах, коли немає можливості закинути предмети МТС у підрозділ з "близької точки забезпечення" ...).

6. Всі ці особливості організації та функціонування системи МТС російської армії відомі НЕ ТІЛЬКИ самим російським генералам, а й їхнім українським колегам, багато з яких навчалися за тими самими програмами. Тому, гадаю, що думка про те, як гальмувати підготовку чергового "широкомасштабного" наступу расіянців, в українських штабах народилася вже давно. Для реалізації цієї ідеї не вистачало одного, але головного — відповідного інструменту…

7. І ось коли інструмент у ВСУ з’явився, ідею реалізували ... Бавовна по тилах противника (а саме по складах і базах його МТС) почала ширитися і розростатися ... Що тут же, скажімо так, почало "дуже негативно" позначатися як на рівні "поточного" забезпечення" підрозділів противника, так і на самому процесі накопичення запасів предметів МТС, необхідних для продовження наступу.

8. Так, противник може дещо "нівелювати" цей негативний ефект. Наприклад, організувавши перевалку прямо з ешелонів на вантажівки, і ними тут же доставляючи предмети МТС безпосередньо до підрозділів. Але, як завжди, є нюанси.

По-перше, це все одно, об’єктивно збільшує те саме "плече підвезення" ... з усіма витікаючими ...

По-друге, де с***о, набрати стільки автотранспорту… коли його, б** і так не вистачає що б тягати міномети, гармати та інші "корисні штуки" безпосередньо у військах? Самоскидами, зерновозами чи бусиками возити все це добро? Це з танками та іншими ББМ проблем немає, а у росії традиційно з автотранспортом були проблеми. Тим паче зараз, коли автопром фактично став…

По-третє, зберігати, наприклад, снаряди або паливо безпосередньо в ешелонах на найближчих станціях — загрозливо... Бо сьогодні прилетіло по складу на Камаз-центрі, а завтра цілком може прилетіти і по самому ешелону на станції... У такому разі втрата дефіцитних снарядів, палива, запасних частин (потрібне підставити) буде не в приклад ще більш чутливішим і об’ємнішим.

По-четверте, і хто сказав, що тилові колони із постачанням "вже в безпеці"? Адже в ході свого переміщення об’єктивно наближаються до лінії фронту, а отже потрапляють у зону дії значно більшої кількості засобів ураження противника, ніж у себе в глибокому тилу. При цьому виявити і вразити їх стає набагато легше ... ніж десь в оперативному тилу.

Ну і т.д. у цьому плані треба розуміти, що всі заходи, якими командування військ противника зможе "демпфувати" наслідки ударів по своїм тиловим базам і складам, тут і зараз… носять лише ТИМЧАСОВИЙ характер. Вибудувати, ефективну і діючу систему МТС, здатну забезпечити справді якісну підготовку до чергового наступу, противник зможе лише згодом…

Резюмуємо…

Той, хто спланував і організував ось цей масований удар по об’єктах російської системи МТС військ у їхніх тилах — ДУЖЕ грамотний чувак. Однак, і той хто досяг своєчасного постачання "відповідного інструменту" для реалізації цього "бада-буму" гідний не меншої похвали…

Скажу більше, у стратегічному відношенні ця дія, зараз ще мало хто здатен зрозуміти та оцінити, а вона, цілком можливо, стане визначальною для всього ходу цієї війни… Через такий чинник, як час… виграш якого, для українського командування, очевидно, саме зараз — просто неоціненний.