Фінляндія та Швеція швидко йдуть до НАТО: що важливо зрозуміти Україні, чому так поводиться росія

У вівторок, 5 липня, глави МЗС Фінляндії та Швеції підписали протоколи про вступ до НАТО.

Тепер їх спрямують у всі країни-члени Альянсу, щоб ті ратифікували їх відповідно до національних процедур.

З точки зору швидкого євроатлантичного просування Швеції та Фінляндії це необхідно самому блоку НАТО, щоб продемонструвати готовність оперативно приймати рішення. Адже щодо швидкості реакції НАТО на низку викликів, включаючи російську агресію проти України, останнім часом було багато критики.

Говорити про те, що євроатлантичний рух Швеції та Фінляндії не буде загальмований, я поки не став би, враховуючи вимоги Туреччини щодо умов вступу цих країн до НАТО.

До речі, Анкара, яка дала на недавньому саміті Альянсу зелене світло Фінляндії та Швеції, вже нагадала, що очікує виконання решти вимог найближчим часом. У тому числі щодо досить чутливих для європейських країн питань. Як, наприклад, видача людей, яких Туреччина звинувачує за важкими статтями кримінального кодексу (включно з тероризмом), тоді як з погляду представників ЄС вони є просто політичними біженцями. І цю дилему тієї ж Швеції доведеться якимось чином вирішувати.

З точки зору самих скандинавських держав та політики в регіоні, просування Фінляндії та Швеції до НАТО демонструє зміну ставлення до Росії. Це реакція, зокрема, на російську загрозу. Якщо раніше її називали гіпотетичною, то після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну сприймають як реальну. І вживають відповідних заходів.

Що важливо зрозуміти у цій ситуації Україні. Ключовий висновок – змінюється баланс думок. Дедалі більше країн ідентифікують Росію як пряму та явну загрозу. При цьому не варто проводити паралелі між прискореним просуванням у НАТО шведів та фінів – і ймовірністю чогось подібного для України. У цьому напрямі в українських політиків та дипломатів ще чималий обсяг роботи. Ще один висновок – непрості шведсько-фінські переговори з Туреччиною, яка блокувала їхню заявку до НАТО, показали, що важливе для нас рішення, коли настане час, одна чи кілька держав Альянсу цілком можуть спробувати обтяжити додатковими умовами – для просування своїх інтересів.

Російська реакція на те, що відбувалося, була спочатку досить нервовою.

Але коли стало ясно, що процес вступу Фінляндії та Швеції до НАТО став незворотним, у Кремлі зрозуміли, що нервова реакція на це буде шкідливою на внутрішньополітичному полі. І риторика, тези змінились.

Російські ЗМІ, як і раніше, говорять про агресивну політику НАТО, про втягування держав Скандинавії до Альянсу, про те, що ті можуть стати можливими територіями загрози й навіть можливими цілями для армії Росії. Але при цьому наголошують, що на відміну від України – загроза від Фінляндії та Швеції для Росії менша, що це різні кейси. Тобто намагаються на внутрішній арені зробити так, щоб те, що відбувається, не виглядало як зовнішньополітична поразка Росії.