Боротьба за Донецьку область вплине на весь подальший перебіг війни

Штурм Слов’янська та ривок на Бахмут. Як далі розвиватиметься ситуація на Донеччині, читайте у блозі політолога, добровольця спецпідрозділу "Хорт" Кирила Сазонова спеціально для "Телеграфа".

Відхід ЗСУ від Лисичанська дозволяє ворожим військам вийти на відстань витягнутої руки до міста Бахмут уже на Донеччині. При цьому ворог активно готується штурмувати Слов’янськ, розташований також на півночі Донеччини.

Ці міста не такі далекі один від одного. У разі взяття Бахмута, росіяни легко можуть зробити короткий ривок на Костянтинівку, замкнувши агломерацію Краматорськ-Слов’янськ із двох сторін. Створивши проблеми із постачанням, ускладнивши оборону наших міст.

Тож ймовірні найближчі цілі ворога – штурм Слов’янська (з боку Лиману) з одночасним ривком на Бахмут та розташовану неподалік Костянтинівку. Щоб стиснути якщо не "котлом", то "кліщами" українські війська в Краматорську, що є облцентром підконтрольної частини Донеччини.

Взяття Костянтинівки, якщо просуватися далі – це пряма дорога на Покровськ, який залишиться за такого розкладу останнім великим містом, яке контролює українська влада на Донеччині. Подібний сценарій відповідає цілям Кремля, путіна, згідно з якими перша частина так званої "спецоперації" полягає у контролі над Луганською та Донецькою областями в їхніх адміністративних кордонах. Якщо на Луганщині окупанти свого практично досягли, то Донеччину вони захопили поки що приблизно наполовину. І отримують там найжорстокішу відсіч.

Закінчити захоплення всього Донбасу окупанти хочуть до серпня чи у серпні.

Агресору, який лізе далі, Україна може протиставити лише активну, ефективну оборону.

Якщо окупантам вдасться захопити Донецьку область, ситуація розвиватиметься за негативним для України сценарієм. За такого розкладу Росія оголосить про завершення першої частини "спецоперації" і, швидше за все, перейде до другої частини — захоплення нових областей нашої країни. Причому участь у цьому вже може брати і Білорусь.

Тож треба розуміти – втрата Донецької області призведе лише до збільшення російської агресії.

Якщо ж ми зуміємо відбитися та зірвати плани путіна, то можемо говорити про контрнаступ ЗСУ у серпні-вересні. І тоді Білорусь важко змусити напасти на Україну.

Тож боротьба за Донецьку область – це дуже важливо стратегічно. Не через ресурси, а через політичні причини і подальшу течію війни.