Удар по Кременчуку не був несподіванкою: нас про все це попереджали

Український журналіст Дмитро Лиховий аналізує звірства росіян проти України, спираючись на ракетний удар по Кременчуку

Прогноз був правильним. Щойно світ (та й Україна) почали звикати до отакого, як був, рівня рашистської агресії — трохи меншої, ніж раніше, — росіяни вийшли на новий левел адовості. Свідомо. Тому що можуть і хочуть.

Харків — Маріуполь роддом — драмтеатр — Буча — вокзал Краматорськ… Трохи відвикли? То от спершу 62 ракети в суботу, Сарни, потім масований удар по Києву в неділю, тепер — знищений і спалений торговий центр із людьми в Кременчуці.

Число убитих цивільних, яке ще потрібно встановити, — це путлерова "кузькіна мать" для Великої сімки, але насамперед для всіх нас.

Цим Москва показує, що поточний Лисичанськ і Вовчоярівка з Бахмутом — лише проміжний, дуже невеликий етап всієї цієї війни. Пуйло хоче залякати, вбити, знищити всю Україну. Щоб вона була "російська або безлюдна".

Перенесення цілей із військових на цивільні об'єкти — дуже показове. І все це повторюється по спіралі.

Російська мерзота вважає, що своєю дикістю — демонстрацією можливостей відмови від ведення конвенційної війни — вона зможе залякати, шантажувати й роз'єднати як Україну, так і її союзників. Але все має бути навпаки. Відповіддю має стати наше перебування в тонусі та згуртованість.

Бо, власне, нічого особливого не сталося. Про все попереджали: що це надовго, що будуть ракетні удари, що будуть втрати, що це потрібно прожити, а не пережити.

Тому тут немає місця мирним планам. І треба вже зрозуміти, що це не час "хороших новин про відбудову".

Це час поганих новин, який потребує нової мобілізації зусиль — і суспільства, і всього адекватного світу.

Для того, щоб була знищена росія.

P.S. До речі, мені це нагадує синусоїду подій на Майдані: затишшя — ніби навмисний злочин — затишшя — злочин — відступ — розстріл — наступ… Тоді ми pyzню перемогли.