Від візиту Шольца, Макрона та Драгі в Україну більше побоювань, ніж сподівань

Політолог, директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала спеціально для "Телеграфу" розповів, чого чекати за підсумками зустрічі

У четвер, 16 червня, в Україну, як і анонсувала низка ЗМІ, прибули німецький канцлер Олаф Шольц, французький президент Еммануель Макрон та італійський прем’єр-міністр Маріо Драгі.

Візит цього тріо відбувається напередодні самітів ЄС та "Великої сімки". Нібито хочуть якось погодити позицію щодо європерспектив України.

У мене щодо цього візиту – більше побоювань, аніж надій.

І Шольц, і особливо Макрон — любителі "зберегти обличчя путіну".

А Макрон раніше взагалі говорив, що нам слід погоджуватися на якнайшвидший мир з рф, навіть поступаючись своїми територіями.

Вчора, коли президент Франції був на військовій базі в Румунії, він начебто виправдовувався у відповідь на критику через загравання з країною-агресором. Але при цьому як би між іншим сказав, що настане час — і Україні доведеться сідати з росією за стіл переговорів і про щось домовлятися.

Тобто французький президент не говорить як ті ж лідери США, Великої Британії, Польщі, що Україні потрібна перемога. Він схиляє нас до компромісу = капітуляції.

Навіть якщо подивитися на допомогу, яку Франція, Німеччина, Італія надали Україні після російського відкритого вторгнення, то вони точно не лідери навіть у грошовому еквіваленті. Не кажучи вже про військову підтримку.

Щодо Німеччини навіть інші країни обурюються, що офіційний Берлін вигадує схеми, що затягують постачання озброєння в Україну. Тобто німці й самі нам зброї до ладу не надають і іншим цього робити не дають.

Можна згадати і італійський план миру з автономією Донбасу та Криму та низкою інших неприйнятних для України позицій.

Поведінка, заяви, дії тріо європейських лідерів не дають підстав думати, що вони приїжджають, щоб висловити нам реальну підтримку – і заявити про якусь супердопомогу.

Так, добре, що вони хоч трохи допомагають озброєнням, що надають гуманітарну допомогу, приймають українських біженців. Але взагалі до Німеччини, Франції та Італії є великі питання.

І в цій ситуації є побоювання – чи не приїхали вони, щоб говорити про якийсь мир на неприйнятних для нас умовах?

Я сподіваюся, що президент України на це не піде. Про якийсь мир з рф можна було говорити до 24 лютого 2022-го. Але зараз Україні потрібне не перемир’я у тому чи іншому вигляді, а – перемога.

Тому що мир на тих умовах, яких хоче путін, це для нас – капітуляція.

Та й власне мирні угоди завжди такі: капітуляція одних та перемога інших. І ми маємо погоджуватися на мир лише за умови, що суспільство його оцінить як нашу перемогу.

Про що говорять, до речі, решта країн, які нам реально допомагають.

Подивимося, що озвучать Зеленський, Макрон, Шольц та Драгі за підсумками зустрічі. Тоді, можливо, вдасться чіткіше оцінити реальну мету цього візиту, окрім чергової заяви у стилі "свідчення підтримки України".

Мені цікаво – чи поїдуть лідери Німеччини, Франції та Італії особисто подивитися на наслідки "руського миру" на деокупованих територіях. У Бучу, Бородянку і таке інше. Побувавши там, лідери інших країн практично одразу ухвалювали досить серйозні рішення щодо збільшення підтримки України, у тому числі озброєнням.

Можливо, коли Макрон, Шольц і Драгі на власні очі побачать наслідки військових злочинів росіян, вони змінять свою позицію. І припинять пропонувати нам капітуляцію в обгортці "це заради миру".

Але, на мою думку, як мінімум Макрон і Шольц будуть використовувати цей візит більше для вирішення своїх питань, ніж у ракурсі наших інтересів.

Макрон 19 червня – другий тур парламентських виборів, де є проблеми. Не виключено, що він хоче цією поїздкою додати електоральні бали своєї партії. Адже звичайні громадяни Німеччини, Франції, Італії (та й усіх цивілізованих країн) значно більше підтримують Україну, ніж їхня влада. І саме тиск громадськості, як на мене, підштовхнув цих європейських політиків відвідати Україну.

Навіть відомі німецькі видання дуже жорстко критикують Шольца за слабку допомогу нашій країні. Вже виникли проблеми у Бундестазі, причому не лише з опозицією, а й зі своєю партією, яка звинувачує його у затягуванні військової допомоги Україні. І Шольц візитом до Києва, мабуть, намагається пом’якшити критику.

На жаль, у мене склалося враження, що цей візит Шольц, Макрон та Драгі здійснюють, насамперед, заради себе, а не заради України.

Дуже хотів би помилятися, щоб ми почули суперзаяви про суперпідтримку України.